Валерій Пряженцев – фельдшер одного з батальйонів бригади «Червона калина». У Національній гвардії служить із 2019 року. Підписав контракт одразу після закінчення вінницького медколеджу. У складі підрозділу Валерій лікував бійців у районі ООС, з початком повномасштабного російського вторгнення рятував оборонців на Київщині.
Розповідь про бойового медика Пряженцева опублікували на сайті Національної гвардії України.
«Маєш рятувати кожну людину, бо в кожного є родина, друзі. Все залежить від тебе», – так бачить головне завдання свого підрозділу нацгвардієць.
Валерій служить у складі евакуаційної групи: разом із водієм та санітаром-стрільцем вивозять поранених бійців з позицій до стабілізаційних пунктів та польових шпиталів.
«Ми надаємо першу медичну: турнікет, бандаж, кровоспинне. Якщо людина має навички, то ще може ввести ін’єкцію у вени. А далі по етапах евакуації: пораненого медик, чи бойовий санітар евакуйовує на точку евакуації, де забирає його евакуаційна група і надає подальшу допомогу.
По часу евакуація може тривати від півгодини до п’яти годин. Це все залежить від інтенсивності вогню. В зоні під вогнем можемо накласти тільки турнікет і витягнути людину в зону тактичних умов. Перенести людину, наприклад, від землі в окоп чи в бліндаж, де ми можемо подивитись людину», – говорить фельдшер.
Боєць каже, що його бригада рятувала бійців на Київщині та Луганщині, останні кілька місяців працювали на Донеччині. Розповідає, що вивезли понад 30 нацгвардійців. Усіх вдалося врятувати.
«Найбільше, кого вивозив – це контузії, потім кровотечі. Були з пневмотораксом. Це важко для медиків при евакуації. Бо треба кожні 15 хвилин спостерігати за ним, а коли темно, то це дуже важко. Були четверо військовослужбовців, яких, можна сказати, витягнули з того світу. Найскладніший – це коли всі думали, що все, він вже не живий. Я вперся разом зі своїм санітаром. Ми зробили максимально. Це була відкрите черепно-мозкове поранення від снайпера: влучив голову, пробило каску. Почалась масивна кровотеча. Евакуація тоді була складна, до трьох годин. Ми з санітаром його прийняли майже без ознак життя. Вже на променевій артерії на руці не відчувався пульс. Довезли його до стабілізаційного центру. Його прийняв хірург, дуже детально його оглянув, і він вижив. Він був два місяці в комі, досі не може повноцінно говорити, не встає зовсім, але він живий. Це найголовніше», - каже Валерій.
Нині Валерій Пряженцев на злагодженні. З Донбасу привіз із собою кішку, яка пристала на Донеччині, та звичку раптово прокидатись посеред ночі. Щоправда, коли був вдома, то дружина заспокоювала. Мовляв, усе нормально, ти поряд зі мною, спиш на дивані. Господи, коли вже всі хлопці повернуться з того нуля? І зможуть поспати нарешті вдома на дивані?
Вадим Снігур
