Розгойдування психіки, вплив на настрої і емоції, дискредитація союзників — усе це складники інформаційно-психологічних операцій, якими в умовах повномасштабної війни росіяни намагаються підірвати бойовий дух українців. Журналістка Суспільне Культура Олеся Котубей розбирається, хто стоїть за ІПсО в Росії, яка їхня логіка, як розрізнити маніпуляції та як із ними боротися.

Що таке ІПсО

Термін ІПсО не такий відомий широкому загалу, як, наприклад, “пропаганда” чи “інформаційна війна”. Абревіатура “ІПсО” розшифровується як “інформаційно-психологічна операція”. Простими словами — це застосування пропаганди (а також дезінформації, кібератак, перебільшення чи применшення інформації та інших методів впливу) для інформаційної війни. За допомогою ІПсО нас намагаються підвести до одного висновку – легше здатися ворогу, аніж воювати.

Поговоримо про специфіку психологічних операцій для того, аби зрозуміти, як працює ворог, і не потрапити на його гачок.

Хто за цим стоїть

Розробляють і втілюють інформаційно-психологічні операції структури, що належать до Збройних сил або Міністерства оборони тієї чи іншої країни. Також до створення ІПсО можуть бути залучені недержавні організації, які насправді контролює уряд. Як-от, наприклад, у Росії — релігійні організації, про що пише Український мілітарний центр.

Доказом того, що органи спецпропаганди в РФ підпорядковуються воєнній розвідці, є згадка на сторінці кафедри розвідки Академії ГШ збройних сил Росії, яку знайшов Мілітарний.

Також, окрім діючих Центрів зарубіжної військової інформації та комунікації після розпаду СРСР і створення армії РФ, формуються загони психологічних операцій (ПсО). Вони проводять психологічні операції, приймаючи участь у бойових діях в Чечні, Придністров’ї, республіках колишньої Югославії, Грузії, в азійських республіках колишнього СРСР та інших країнах.

Їхня символіка – поєднання міжнародного знаку психології Ψ (“Псі”) та гвоздики, яка є ключовим геральдичним знаком у символіці воєнної розвідки Росії.

А ось — пам’ятний знак “70 років спецпропаганді”, який вручили військовослужбовцю загону ПсО в 2011 році.

Ботоферми

Ще одним гравцем на державу в царині психологічних операцій є інтернет-тролі. Пітер Померанцев, британський журналіст і спеціаліст з медіа та пропаганди в сучасній Росії, у своїй книзі “Це не пропаганда” розповідає про ботоферму в Ольґіно (передмістя Санкт-Петербургу), яка займалася просуванням прокремлівських наративів по всьому світі, зокрема й в Україні. Ця ботоферма стала відома після викривальних матеріалів журналістки Людмили Савчук, яка працевлаштувалася туди під прикриттям.

“Ольґінські тролі” стали сумнозвісними у світі через участь в американській президентській кампанії, а також доклали руку до розхитування громадської думки в Україні починаючи з 2014 року — простіше кажучи, курували інтернет-антимайдани та створювали видимість підтримки Януковича та проросійського курсу України.

Роботу там самі працівники називають “допомогою батьківщині”, але звісно ж, “допомога” добре оплачується. Померанцев пише, що учасникам ботоферми роздавали файли-методички зі статтями на політичні теми та висновками, які вони мали зробити — “що ЄС — це просто васал США, або що Україною, на яку Росія напала, керують фашисти”.

Згідно з дослідженням Мілітарного, активні психологічні операції, спрямовані на Україну, росіяни почали проводили приблизно з 2004-2008 років. Відкриту фазу інформаційного впливу навіть не спеціалісти могли спостерігати під час Революції гідності і анексії Криму. Кримська операція, пише ресурс, в цілому стала прикладом високої майстерності російських спеціалістів психологічних операцій.

Наступним фронтом став схід України, де протистояння триває і дотепер.

Сюжети й техніки ІПсО

Перелічити всі можливі варіанти інформаційно-психологічних операцій неможливо, але ми можемо прослідкувати схожі патерни та певні закономірності в їхній роботі.

Нехай український прапор на аватарці не вводить вас в оману — за профілем не обов’язково стоїть реальний українець. Частіше ІПсО поширюють вигадані російськими спецслужбами українці-фейки — звісно ж, щоб “надати голос” потрібним РФ наративам всередині України й щоб залучити до цих думок тих українців, які повірять “співвітчизникам”.

Але ознаками того, що перед вами ІПсО, яке пишеться з російської ботоферми чи казарми, можуть бути безглузді мовні помилки — наприклад, усім відома “бавовна” (гугл-переклад слова “хлопкі”, яким в Росії називають вибухи), а також “сумна частка” — так імовірний іпсошник переклав “сумну долю”.

Ознакою ІПсО можуть бути помилки в топоніміці, назви українських міст на російський манір.

“Не все так однозначно”, “ми не знаємо всієї правди”, “ваша влада від вас щось приховує”, “борються можновладці/олігархи — страждає народ” — поширені тези російських психологічних операцій. Вони просуваються під виглядом апеляції до критичного мислення, а насправді є поширенням конспірологічних теорій та теорій змов.

“Ідея, що ми живемо у світі, сповненому змов, сама по собі стає світоглядом. У Росії це зафіксовано у відомій фразі найважливішого телеведучого: “Совпадение? Не думаю!” (…)

Теорія змови є способом встановити контроль.

У світі, де навіть найавторитарнішим режимам непросто здійснювати цензуру, можна оточити авдиторії такою кількістю цинізму щодо хай чиїх мотивів, переконати їх, що за кожною позірно щирою мотивацією насправді приховано ниций задум, хай це і неможливо довести, аж вони втрачають віру в альтернативи”. Цю тактику називають “білою глушилкою”, пише Пітер Померанцев у книзі “Це не пропаганда”.

Ще один метод — якомога більш неймовірна інформація. За теорією масово-комунікаційного впливу, чим більше людина здивована чи шокована тим, що вона дізналася, тим більша імовірність того, що вона поділиться цією інформацією і вона, як наслідок, рознесеться. Прикладів маємо безліч: розіп’ятий бандерівцями хлопчик у трусіках, закатовані снєгірі (бо вони російські, а не жовто-блакитні, як синички), поїдання немовлят, візитка Яроша, “клаптик землі і два раба”, утиски російськомовних чи більш нова, але не менш абсурдна вигадка — біолабораторії НАТО в Україні, що заражають птахів невідомими хворобами й відправляють їх на територію Росії. Якби ж то, якби ж то.

Ще одна ціль ІПсО — залякування супротивника своєю могутністю, перебільшення своєї сили. Усі чули про “другу армію світу”, про “взяти Київ за кілька днів” — це виявилося неправдою. Тому не варто поширювати матеріали, наприклад, із цитатами Путіна, де він говорить, що насправді РФ ще нічого й не починала в Україні, навіть якщо ви хочете це висміяти. Хтось розуміє, на що націлені такі заяви, а хтось може мати меншу здатність до аналізу й стати жертвою ІПсО.

У день обстрілу Вінниці, коли від ракетного удару загинуло 24 людини й різного ступеню поранення отримали майже 200, багато хто в розпачі, окрім цієї інформації, поширював і аморальні пости нібито російського солдата, який цинічно й схвально “коментував” дії своєї держави.

Більшість поширювали це з подивом, жахом, прокльонами і коментарями штибу “росіяни не люди”. Звісно, емоції від написаного є саме такими, але якщо припустити, що пости писала не реальна людина, а спецслужбовці з конкретною метою?

Градус емоцій одразу падає

Поговоримо про те єдине, що ми знаємо про дописувача — його ім’я. Ще в березні 25-річний петербуржець і російський військовий Анатолій Дрьомов став поширювати сторіз з України нібито під час атаки на українські міста. Цей профіль був одним із перших, кого вирахували й намагалися заблокувати українці, і саме тому він набув певної популярності — дуже швидко від кількох сотень підписників він набрав кількадесят тисяч.

Далі власник профілю нібито вмирав, ліквідований ЗСУ, згодом воскресав, і от тепер колишній любитель кальянів і підписів в Instagram на один рядок “пише” в телеграмі трактати із своїм баченням російсько-українських стосунків. Виглядає підозріло, чи не так? Більше того, каналів з таким іменем в телеграмі декілька, тобто ним, цим іменем, очевидно користуються для того, аби набрати популярність.

Чи ця людина існує справді, чи його іменем прикриваються боти й спецслужби, не відомо, але одне стає зрозуміло точно — читати будь-яких росіян українцям не потрібно.

Емоції

Чому люди ведуться на ІПсО? У часи бойових дій ми більш схильні сприймати інформацію емоційно. Так відбувається зокрема через страх смерті.

“У них дуже просте завдання – деморалізація та схиляння до припинення спротиву, – пояснює психотерапевт Едгар Соболєв виданню “Куншт” логіку створення ІПсО. – “Війни виграє бойовий дух” – це аксіома, яку варто зараз собі поставити на скрінсейв мобільного”.

Соболєв говорить, що Росія і надалі показово робитиме злочини таких масштабів, які здатні вразити психіку своєю кровожерливістю і нелюдяністю. Тролі тим часом будуть постити тисячі картинок жахів війни, щоб підірвати бойовий дух мирного населення. Населення ж напряму впливає на військових, які впливають одне на одного — ось шлях, яким вони намагатимуться деморалізувати українську армію.

“Тому, коли ви почули чи дізналися про щось страшне і жахливе, ви відчуваєте, що це неможливо перетравити, неможливо тримати в собі, дуже хочеться з кимось розділити. Я не кажу, що варто усе тримати в собі. Але можна перед тим, як автоматично усе репостити назагал, зупинитися, зробити 10 повільних довгих видихів і подумати, до яких наслідків це призведе”.

Психолог радить поговорити з кимось сильним і стабільним про таку інформацію, поділитися в групі друзів. Поставте собі питання:

“Як я можу обробити цю новину всередині себе, перетравити її, щоб, розділяючи з іншим, сіяти впевненість, віру і підсилювати бойовий дух?”

Як боротися з ІПсО

Звісно, найперша і найважливіша порада — відмежувати себе від російського контенту, бо, окрім як прикидатися українцями в соцмережах, російські іпсошники поширюють своє бачення реальності через власне російські ЗМІ, блогерів та лідерів думок.

Український Центр протидії дезінформації при РНБО регулярно аналізує інфопростір на предмет нових російських маніпуляцій, фейків та ІПсО. На них можна підписатися в Telegram, Facebook, та Instagram.