Ось що повідомляють його друзі:

Відлетіла в засвіти душа Анатолія Мусійовича Подолинного.

Я знав його з 1976-го, коли вступив на філологічний. Анатолій Мусійович викладав у нас народну творчість. Але заочно я знав його ще до того: про нього мені розповідав викладач іноземної мови Володимир Миколайович Костюк. У різні роки він навчав німецькій мові і студента Анатолія Подолинного, і пізніше мене. Ми разом ставились до Володимира Миколайовича з великою повагою, і ця непомітна ниточка нас об’єднала відразу на довгі-довгі роки.

Згодом Анатолій Мусійович був науковим керівником моєї курсової роботи з української літератури. Ні від ровесників у мої роки навчання, ні від студентів пізнішої пори я ніколи не чув, щоб він був до когось несправедливим чи щоб хтось на нього ображався. Потім ми жили неподалік, і я зрідка до нього заходив, особливо – 1 травня, на його день народження. А ще пізніше ми разом були в одній обласній письменницькій організації.

Мені доводилось фотографувати Анатолія Мусійовича в різних ситуаціях, і я вибрав з фотоархіву ось ці три світлини. На одній він – серед колег-викладачів, другий зліва, 1986 р. На другій – виступає на письменницьких зборах, 2012 р. На третій – на інших письменницьких зборах підраховує голоси як голова лічильної комісії, 2013 р.

Запам’ятаймо цю світлу людину – Анатолія Мусійовича Подолинного.

Віктор Мельник