У Києво-Печерській лаврі ПЦУ вперше провели службу на честь пам’яті гетьмана і вічного князя України Івана Мазепи. Титулованого князя священної Римської імперії. Тут же його і піддали анафемі більше 300 років тому.

Ми б ще тоді, в 1700-х, були б у Європі, якби сталась перемога у битві під Полтавою, а Карл, король Шведський, виграв ту війну в червні 1708-го.

Карл гарантував Мазепі незалежність України. І той, може, і особисто обласканий царем Петром, заради Незалежності держави став союзником Швеції.

Від найкоштовнішого ордена російської імперії Андрія Первозваного – до ордена Іуди та анафеми.

Саме так можна описати початок і кінець життя гетьмана України з царатом Росімперії. Бо від царя він отримав ці ордени.

І це приклад того, що як не намагайся; що не роби, але дружби і рівносторонніх, взаємовигідних, добропорядних стосунків з ними ніколи не вийде.

Мазепа спочатку, як відомо, був дипломатом при гетьманові Дорошенкові. Це коли той був гетьманом ще не скореного рф Лівобережжя.

Саме він досяг домовленостей з нашою подільською султаною Надією, Хатідже Турхан, що була регентом при малолітньому султанові — синові Мехмета IV — про офіційну підтримку Османською імперією козаків.

Пізніше Мазепа потрапив у полон вже до правобережних козаків не найкращого гетьмана Самойловича. Але із полоненого, завдяки майстерності дипломатії, став його підлеглим. Далі взагалі змістив його із соратниками…

Так із дипломата Лівобережної України став гетьманом Правобережної.

Сила дипломатії допомогла не лише стати фаворитом Петра І але й об’єднати дві половинки України! Нарешті — Лівобережна і Правобережна Україна разом! Мить! Але разом! А ось втрачену свободу через фатальну помилку Богдана ще треба було здобути.

Зрозуміло, що російський цар вольну ніколи б не дав! Він взагалі став красти і знищувати все українське, навіть історію, митрополію… З безумних імперських походів поверталось на щиті 70-80 відсотків козаків.

Петро забирав свободи — Карл їх давав. А далі історія про страшну плату за повернення незалежності, яку ми так необачно довірили з Хмельницьким Московії…

Ще в біографії Мазепи був дуже нікчемний донос. І в ньому знову Іскра. Саме він інтригами як переговорник завів Хмельницького у московське ярмо. Вникаючи, ще більше переконуюсь, що таки навмисне і не без його участі знищили князя Данила Нечая, полководця Брацлавського, який мав шанс зробити незалежною Україну за домовленостями з Османською наддержавою тих часів. І знову ж таки з нашою султаною — подолянкою.

Коли читаєш цей донос Іскри і Кочубея на Мазепу Петру, то наче опиняєшся на Луб’янці…

Рєдкого сволочизма донос!

Але тут, як і у кожному романі, не обійш­лось без жін­ки, красуні Мотрі.

І вона, що годилась вдівцеві Мазепі в доньки, а може, й онуки, була донькою того самого головного судді Кочубея…

Він був проти такого шлюбу гетьмана із власною похресницею… тому й писав цей пасквіль.

А Іскра? Ну, такий собі Медведчук…

Але сталось диво. Доносу про антимосковські задуми цар не повірив. І стратив «донощиків»…

Як не дивно, але саме цей факт, який козаки коментували — Петро краще повірить Мазепі, аніж ангелу з неба, — передбачив подальшу поразку.

Не всі козаки самовіддано повірили, що Мазепа дійсно ставить на плаху ті всі особисті блага, надані російським царем, заради свободи України!

І ця поразка Швеції, через нерішучість і роз’єднаність українських полків, недосвід­ченість 18-літнього Карла Xll, стала свідченням страшної жорстокості, проявленої росіянами і царем до України.

Ну і як же без сєпарів?

Під час битви на боці Петра виступає козачий полководець І. Скоропадський. Ось так козаки «стінка на стінку» дали перемогу Петру. І забезпечили всі разом погибель собі і остаточно Незалежності України.

Тоді Батурин, місто гетьманату, був вирізаний з жінками і дітьми, як тепер Буча та Маріуполь, інші…

Ну, а Санкт-Петербург на кістках українських козаків-повстанців, далі каторжан, реально був побудований…

А ще ж «благодарность» мацковской церкві! Ну як же без цього? Ще тоді було очевидно — вона з царем чи Богом!

Адже саме російська православна церква піддала Мазепу анафемі. Хоча Вселенська благословляла і сповідувала.

Така дяка була за 200 храмів, церков і капличок, побудованих гетьманом на кошти козачої казни. За захист православ’я в усьо­му світі і Україні!

За утвердження Межигірського монастиря для старців козачих. Це того, де на кістках цих монахів Янукович собі «іменіє» спорудив. Але у МП був «глубоко вєруючим». Він допомагав і Лядівському монастирю, що на Вінниччині.

Читаємо слова анафеми (тоді в кожній церкві на території України це читали!):

— Ивашка Мазепа, бывший гетман украинский, или паче — антихристов предтеча, лютый волк, овчею покрытый кожею, и потаенный вор, сосуд змеин, внешне златом блестящий, честию и благолепием красящийся, внутри же всякой нечистоты, коварства, злобы диавольской, хитрости, неправды, вражды, ненависти, мучительства, кровопролития и убийства исполненный.

Ехиднино порождение, как змей вселукавый, яд своего злого умышления на православное государство…

Ось так оцінили божі слуги бажання гетьмана зробити Україну незалежною. Вирватись із пут Богдановоі фатальної помилки.

Йому пам’ятники і слава — Мазепі прокляття.

Вінницький митрополит ПЦУ Роман, тоді Автокефальної церкви, вперше в Україні відправив службу за гетьмана Мазепу одразу після здобуття незалежності. Честь йому і слава за це!

Вселенський пат­ріарх Варфоломій назвав цю анафему по­літичною і нікчемною у 2018-му. Зняв її.

Я була у місті Галац, що в Румунії. Саме там був у кафедральному соборі Юрія перезахоронений Іван Мазепа. Після нього гетьманом вже у вигнанні став Пилип Орлик. Писар при Мазепі. Там він написав першу у світі Конституцію для свого народу. Втіливши в мріях задуми Мазепи і свої, нащадків про свободу і незалежність України. А в цей час Україну повністю окуповувала російська імперія. Забрала всі органи влади і суди, ввела війська. Полки москалів стояли по всій Україні!

У Тульчині довгий час була резиденція цієї окупаційної армії.

— Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями.

Бо москалі лихі люди… – вже тоді всі розуміли, не лише Шевченко, що це не дружба, а терор… І цілі покоління, йдучи у нерівний бій, зазнаючи поразок, гинучи, чекали цього фатального часу — вирватись із пут імперії зла!

І він настав! Сьогодні або ніколи!

Але ще досі УПЦ (МП) не зняла ту страшну і несправедливу анафему з гетьмана Мазепи.

Досі! Що заважає за більше 30 років незалежності? Що заважає?

Тепер ви розумієте, чому ця війна почалась і чому ми кров’ю дітей змиваємо брехню зі сторінок історії України?

Тетяна Редько