Захисник загинув під час виконання бойового завдання у 2022 році. У закладі вирішили вшанувати свого нещодавнього випускника.

Про це повідомляє АрміяInform.

Денис Луков народився у 1999 році у Вінниці, де після закінчення школи вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил. Незадовго до початку великої війни хлопець розпочав службу в одній з авіаційних бригад.

“Льотчик-штурман вертолітної ланки лейтенант Денис Луков з перших днів широкомасштабного вторгнення виконував бойові завдання на території Донеччини. У травні минулого року офіцер, у складі екіпажу Мі-8 проявив, мужність і героїзм під час виконання вильотів на ураження живої сили та техніки російських окупантів. Виконував завдання зі стримування атаки противника поблизу Новобахмутівки та здійснював бойові польоти на десантування спецпідрозділів ЗСУ для відбиття наступу поблизу Краматорська та прикривав дії спецпризначенців із повітря. Завдяки спільним діям визначених підрозділів наступ ворога на цій ділянці фронту було зупинено. Загалом екіпаж успішно виконав майже 30 бойових вильотів”, – йдеться у повідомленні.

У липні 2022 року бійця нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня. А 8 серпня минулого року хлопець загинув під виконання бойового завдання, після чого його посмертного нагородили “За військову службу Україні”.

“У 2005 році наш Денис пішов у перший клас цього ліцею. Саме в цих стінах попри те, що він із родини медиків, він вирішив стати офіцером. Але не просто офіцером, а бойовим льотчиком. І у 2016 році його мрія здійснилася, коли він вступив до Харківського національного університету Повітряних сил. Там він був одним із найкращих курсантів, і по закінчення навчання потрапив у нашу бригаду. За той короткий проміжок часу, який він провів тут, Денис виконав майже 30 бойових вильотів, знищував ворожу техніку та особовий склад. Він показав себе як один із найкращих льотчиків нашої частини. Завжди хотів бути першим, завжди хотів навчатись і йти тільки вперед. Але 8 серпня минулого року під час виконання бойового завдання його не стало. Ми всі знаємо, що людина живе, поки живе пам’ять про неї. Будемо завжди пам’ятати той неоціненний внесок, який він зробив в нашу Перемогу. Він віддав найдорожче, що в нього було – власне життя. Цей знак пошани свідчить про те, що ми пам’ятаємо і будемо пам’ятати завжди”, – розповів командир авіаційної бригади полеглого бійця.