– Сови жили на ялинках та берізках поряд з радою. Спочатку їх було 10-15, особливо коли почалиcь холоди. Спали вдень, а вночі літали на полювання. Їх добре було видно з вікон. Людей не лякались, – розповів голова селищної ради Леонід Дідух. – Але коли потеплішало, вони полетіли і живуть вже на горищі новобудови — бібліотеки та пошти, неподалік від нас. Зараз біля селищної ради є одна сова. Вдень навколо неї навіть літають голуби, інші пташки — не бояться. Але щойно сутінки, сідає сонце, сова прокидається, нагострює вуха – і вже нікого немає поруч. Пташки знають, що вночі із совою краще не жартувати. Сови точно наші вартові та охоронці, як у казках.
– Як стає холодно сови збираються групами та часто з’являються у населених пунктах. А коли вже тепло — розлітаються по своїх звичних місцях мешкання. У нас у різні пори року вони мешкають не лише у лісах чи посадках, а й у самому місті Вінниці — у Центральному парку культури та відпочинку, парку біля Вишенського озера, лісопарку, закинутих будівлях, дуплах дерев тощо, – пояснив викладач кафедри біології ВДПУ Олександр Матвійчук. – Часто мешкають не лише у дуплах чи будинках, а й займають сорочі та воронячі гнізда. У нас найчастіше зустрічаються сичі, вухаті та сірі сови. Харчуються в основному мишами та іншими гризунами, невеличкими птахами.