Ми з з дітьми були вдома в ліжках. Лише старша моя Яночка лишилася якимось дивом в тата ночувати.

Я прокинулась від сигналу тривоги. Зазвичай, я повертаюсь на інший бік,говорячи “йо..на руZZня”, але тут щось спрацювало,  я уважно читала телеграм ,що летить і куди. Чула певно.

Після першого прильоту сильно поряд, схопила малого , замотала в ковдру і понесла у ванну. Давік встиг лише сказати:”Мамочка, закрий двері!” Як тільки я це зробила пролунав прильот і в мене в руках лишилася лише ручка від дверей. Пил, винесені рами ,погнуті вхідні двері, котрі завалило цеглою . Мої тринадцятирічні двійнята вискочили в коридор. Я дуже швидко вдівала малого, і збирала документи. Так! В мене нема тривожної валізки. Я знаю , що помру ще не скоро)))

Крики з- під завалів, горить сусідній будинок і там кричать люди. Я кричу з вікна :”Допоможіть відкрити двері! Двері завалило! Тут троє дітей!”

Прибігли хлопці, наші сусіди , звільнили двері. Я відправила чоловіка і дітей вниз, сама дозбирувала доки і шукала кота. Про папужок подумала, що вони загинули( вони вижили!але це я взнала вже вдень)

Я унікальна дівчинка, я взяла парфуми,але забула про свою грошову ничку, бо думала про кота)))

Ми вибігли в подвір’я, вирішили бігти в парк, і тут третій приліт. Ну що вам сказати, я якщо поряд прилетить загину,бо лише присіла на впочепки. А от мій Костік – розумничок! Він в мить ліг на землю, впав правильно і ідеально ,закрив руками вуха і голову і відкрив рот. Пишаюся ним. В 13-ть років мати таку витримку. Мій мужній маленький воїн)))

Ми добігли до парку, постояли там з військовими. Мені біля них завжди дуже спокійно.

Після відбою відвели дітей в квартиру до чоловіка, яка за два будинки від мого. І повернулася я в подвір’я своє. І до вечора шукала кота, говорила зі слідчим, спілкувалась з МЧС-ми( які вони всі привітні, спокійні і співчутливі)

Намагалася зрозуміти,що сталося. Розуміла, що ми шалені щасливці. Що єдине поранення, яке отримала я, це от ця дрібна подряпина на нозі. В дітей взагалі нічого.) СлаваІссу і ЗСУ 💙💛

Сьогодні в мене день народження! Сиджу під своєю розбитою хатою,чекаю поки впустять забрати вцілілі речі. Тимчасово я і діти маємо де жити. Що далі не знаю. По обставинам.

Хто хоче допомогти, номер карти кину в коментарі.

Дякую! Слава Україні!💙💛

Це інша моя авалівська карта, на приваті скінчився ліміт переказів

4149500021711893

P.P.S. Котика знайшли. Він живий – здоровий. Переляканий, але цілий)

Віра Бойко
Зі Львова