Осиротіли сім’ї та громади

У боротьбі проти окупантів загинув житель с. Суворовське 35-річний Євген Корж. Молодший сержант служив командиром стрілецького від­ділення стрілецького батальйону. Вір­ний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув 3 липня біля н. п. Первомайське Донецької області.

Вапнярська громада втратила Руслана Горущенка

Молодший сержант Горущенко був старшим стрільцем оператором другого стрілецького батальйону. Військовий загинув 2 липня внаслідок ворожого обстрілу в районі н п. Ямпіль Донецької області. Його смерть стала великою втратою для родини, побратимів, односельчан.

У Тернах Донецької області 3 липня, внаслідок отриманих травм під час мінометного та артилерійського обстрілів, героїчно загинув стрілець ІІ стрілецького відділення окремого стрілецького батальону — житель села Кацмазів 47-річний Сергій Безгодько. Був працьовитим та безвідмовним, допомагав усім односельчанам, мав багато друзів. Разом із дружиною виховали двох діток. Для сім‘ї це велике горе – без мужнього чоловіка залишилась дружина Ольга Григорівна, без турботливого батька осиротіли діти Олександр та Світлана, втратила патріота наша країна.

Знову сумна звістка в Бершадській територіальній громаді… 4 липня загинув житель с. Бирлівка – 25-річни Валентин Бомбела. Він був символом сміливості та самопожертви, готовий ризикувати власним життям, щоб забезпечити безпеку і свободу всіх нас.

Оратівська громада знову втратила Героя

Своє життя за Україну віддав житель с. Кошлани Олексій Сивобород. 29-річний воїн загинув під час виконання бойового завдання 5 липня біля н. п. Невельське Покровського району Донецької області. Олексій мав мирну професію «механізатор», готовий був працювати на зем­лі, розвивати громаду, дбати про свою родину. Але пішов на війну захищати найдорожче — Батьківщину. З честю і гідністю виконав свій військовий обов’язок під час служби в ЗСУ. Земляки згадують, що це була людина надзвичайно доброї душі, щирий, щедрий, працелюбний, люблячий син та батько.

Тростянеччина в жалобі…

3 липня під час виконання бойового завдання в районі н. п. Ямпіль Донецької області загинув 49-річний В’ячеслав Шматько із с. Глибочок. Старший солдат, номер обслуги кулеметного взводу 1 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону В’ячеслав Шматько до останнього подиху захищав рідну Батьківщину та віддав за неї найцінніше – своє життя.

У Жмеринській громаді знову страшна звістка

– віддав життя за Україну Сергій Панчоха. Він наближав Перемогу пліч-о-пліч зі своїми побратимами у складі 23-ї бригади 2 механізованого батальйону, де був був гранатометником. Браїлівчанину було лише 35, коли зупинилось його серце – серце безстрашного воїна. Загинув захисник 6 липня поблизу н. п. Новодарівка Пологівського району на Запоріжжі.

Дашів на колінах

Ненависний ворог обірвав життя мужнього захисника, патріота, 34-річного Богдана Василівського із с. Городок. 3 липня під час виконання бойового завдання біля н.п. Кругляківка Харківської області воїн прийнв свій останній бій за Україну. Дашівська грмада у жалобі…

У Дашівській громаді проводжала в останню дорогу мужнього воїна В’ячеслава Мамчура. Захисник загинув 3 липня біля н.п. Терни Донецької області. Земляки згадують, що В’ячеслав був добропорядним, чесним, сміливим, мужнім чоловіком, чуйним сином, люблячим батьком, гарним, працелюбним господарем. Народився у Херсонської області, але у 1996 році сім’я переїхала до с. Китайгород. Тут В’ячеслав Мамчур створив власну сім’ю. Добросовісно працював спочатку у місцевому сільському господарстві, а згодом – на будівництвах Києва та Вінниці. На службу в ЗСУ пішов 11 лютого цього року. До кінця був вірний військовій присязі. Його поважали побратими.

Усе свідоме життя служив Україні

У Карбівці попрощались з командиром механізованої роти Русланом Тимощуком. Він навчався в Одеському інституті Сухопутних військ. Після закінчення військового інституту працював на посаді начальника продовольчої та речової служби 280 окремої ремонтно-відновлювального батальйону 72 механізованої дивізії 8 Армійського корпусу ОК Північ.

З 1999 по 2001р.р. служив на посаді викладача-командира навчального взводу 253-ї вій­ськово-авіаційної школи механіків. 3 2001 по 2002р.р. був викладачем-командиром навчального взводу навчальної роти загальновійськової та професійно-теоретичної підготовки 31 Навчального авіаційного центру навчально-авіаційного командування по підготовці авіаційних кадрів ВПС України. З 2002 по 2003 р. р. начальник продовольчої та речової служби 832 окремого батальйону зв’язку 15 окремої бригади зв’язку.

Після звільнення в запас із лав ЗСУ Руслан Тимощук проходив службу в органах внут­рішніх справ, Нацполіції на посаді заступника начальника сектору моніторингу Гайсинського районного управління поліції. У 2022 році майор поліції Тимощук звільнився за вислугою років та пішов на пенсію. На початку жовтня був мобілізований у лави ЗСУ. Військову службу проходив у 21 ОМБр. Життя бійця обірвалось під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу 3 липня на Луганщині.

У захисника залишились кохана дружина, мати та син.

Велика Кісниця прощалась із матросом

Валентин Мовчанський на війні був матросом, водієм 2 взводу морської піхоти 2 батальйону морської піхоти однієї із військових частин. 5 липня в результаті артилерійського обстрілу поблизу н. п. Новодарівка Запорізької області отримав поранення, несумісні з життям.

Добровольцем пішов на фронт

На війні загинув вінничанин Євгеній Гаврилов. 24 лютого 2022 чоловік добровольцем пішов захищати рідну країну. Брав участь в найзапекліших боях на Сході України. У травні цього року був вдома в омріяній відпустці. 15 травня повернувся на службу, а 17 травня трагічно загинув біля Бахмуту…

І знову… знову гинуть рідні люди

Гайсинська громада попрощалася із захисником Сергієм Бистровим: Сергій був солдатом військової частини А/4784. Старший телефоніст взводу зв‘язку танкового батальйону. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Кругляківка Куп‘янського району Харківської обл. Прощання з воїном відбулося в храмі св. вмч. Пантелеймона у міському парку культури та відпочинку імені Богдана Хмельницького. У Сергія залишилися мати та сестра.

Командир стрілецького від­ділення Дмитро Бондар із м. Бар мужньо захищав нашу країну від російських терористів. Але 8 липня його життя обірвалось… В одну мить світ рідних йому людей розділився на «до» та «після»… У травні 2022 року Дмитро пішов добровольцем на захист своєї Батьківщини та родини. Україна втратила сміливого, щирого, життєрадісного патріота, який своїм душевним теплом міг зігріти кожного.

Вінничанин повертається додому назавжди…

Богдан Герчогло, житель с.Чемериси-Бар­ські, трагічно помер, захищаючи Україну. Ще з 2017 року по 2020 рік захисник брав участь в АТО. А із 24 лютого 2022 року служив у 59-й бригаді другого стрі­лецького батальйону третьої роти взводу розвідки оператором БПЛА.

Прийняли останній бій за Бахмут

Внаслідок осколкового поранення, несумісного з життям, загинув штаб-сержант, командир відділення стрілецької роти вінничанин Василь Ковальський. Василь впав на тому ж полі бою у Бахмуті, у той же день, 7 березня цього року, що і Валерій Лагоржевський і ще двоє їхніх побратимів. Їхні тіла поки залишаються на полі бою, як зазначається у акті розслідування, «… у зв’язку з неможливістю подальшого транспортування…» — через міни, прильоти, обстріли. Василь Ковальський народився 13 січня 1977 року. Закінчив будівельний технікум, відслужив строкову у ЗСУ. З перших днів війни у лютому 2022 року пішов на фронт.

Три доньки Василя Ковальського, які залишились сиротами, його мама і дружина чекають, коли додому, у Вінницю, привезуть тіло Героя.

Досі не похований і Валерій Лагоржевський, який загинув у Бахмуті. 52-річний чоловік спочатку служив у Вороновицькій територіальній обороні. Добровольцем пішов на фронт, потрапив у найгарячішу точку — у Бахмут. У пекельному бою 7 березня отримав смертельне поранення. Зі слів рідних, у нього прицільно вистрелив вагнерівець, куля потрапила у шию.

Дружина, лікарка Ірина Лагоржевська, і 11-річний син Нікіта і досі чекають на тіло Героя, щоб поховати його у рідній Вінниці.