Це – очікувана нова реальність, до якої ніяк не можуть звикнути наші митрополити.
Митрополит Іріней Дніпропетровський неодноразово розказував мені про одну особливість свого американського служіння: «Ти можеш скільки завгодно розказувати про те, яка в тебе гарна Церква. Ти можеш займатися місією і запрошувати людей до себе. Але, якщо ти публічно почнеш принижувати інші Церкви, до тебе прийде поліція. І тебе будуть судити».
Архієреї УПЦ не роками, а десятиліттями звикали до іншого стану: вони були представниками майже державної Церкви, на них не розповсюджувалися ніякі закони, ані світські, ані церковні, вони звикли нести з амвонів і на камери інколи таку маячню, яку нікуди не натягнеш, і, головне – вони вважали себе володарами життя і постійно розповсюджували мову релігійної ворожнечі і нетерпимості. В першу чергу по відношенню до УПЦ КП. Але, звісно, діставалося всім підряд.
Вважаю історію з митрополитом Павлом знаком для всіх архієреїв УПЦ: мова релігійної ворожнечі і ненависті в Україні більше ніким толеруватися не буде.
Припиняйте!
Да, багато хто з Вас напише, що ПЦУ зараз використовує мову фізичної ворожнечі до громад УПЦ. Є таке. І ПЦУ це не красить. І, впевнений, що вони цим руйнують перш за все самих себе.
Але в контексті подій навколо митрополита Павла ми зараз говоримо не про ПЦУ, а про УПЦ.
Ще і ще раз кажу: дорогі мої архіпастирі, пастирі і вірні УПЦ!
Історія з митрополитом Павлом – абсолютне благо для Церкви і її майбутнього.
Те, з чим зсередини не могла справитися УПЦ, Бог попустив виправити державі.
І ще – Священники та вірні УПЦ після анексії східних єпархій УПЦ чекають від митрополита Онуфрія акту розриву євхаристійного спілкування з московською патріархією.
Ну, так само, як митропрлит Онуфрій свого часу вчинив з Константинопольською, Олександрійською, Грецькою та Кіпрською Церквами.
Дочекаємося?
Олександр Клименко, священник УПЦ, відлучений митрополитом Онуфрієм від церкви
