Чиновники та депутати в Україні крали завжди. У багатьох навіть був негласний план скільки в місяць бабла треба скосити. А тут – війна. Та підвищена пильність громади, яка вже не хоче гинути за злодійкуватих начальників, що наживаються на смертях захисників.
Але відкати (мой інтєрєс) вже майже офіційно увійшли в лексикон чи не всіх народних слуг, які можуть забути про інтереси своїх роботодавців. Але ніколи не забудуть прочесати кожну бюджетну копійку. На цьому, власне і стоїть вся владна вертикаль.
Так що ремонти, реконструкції, виділення землі кому треба, забудова реакреаційних зон, парків та скверів, заникана гуманітарка це вже золотий коник українського високопоставленого чиновника. Він свого часу багато вклав, щоб отримати цю посаду, а тепер відбиває гроші. І це вже не забаганка якогось одного мера, це система.
Тому, навряд чи хтось серйозно сприйме слова президента, що ремонт бруківки та фонтанів недоречні під час війни. Що це все потрібно робити вже після перемоги України над Росією. Адже жоден чиновник не знає, що з ним буде після перемоги. От і рвуть, як в останній раз.
Очевидно, в цьому випадку звернення до представників місцевої влади нічого не дасть. До них уже зверталися сотні разів. В тому числі і президент. А вони ремонтують площі за 9 мільйонів, роблять реконструкцію вулиці на 50 мільйонів, знімають сумні комедії за 30 мільйонів, перекладають золоту бруківку, купують золоті яйці та ексклюзивні барабани, не очікуючи закінчення війни.
Хоча знову Президента України Володимир Зеленський звертається до місцевих чиновників:
“Особливо хочу звернутися до всіх представників місцевої влади в нашій країні: люди повинні відчувати, що ресурси бюджетів використовуються справедливо і правильно. Кожен розуміє, про що йдеться. Бруківка, прикраса міст, фонтани зачекають – спочатку перемога”, – зазначив глава держави.
А вони собі думають: “Ну – ну, говори – говори!” Мол, ми тоже хочемо смачно їсти, гарно вдягатися, дорогі іномарки, яхти та вілли на побережжі Іспанії. І нам пофіг, що війна. Зрештою, як можна палити таку “злагоджену” команду?
Але, якщо цю команду не спалити зараз жорсткими заходами з публічними покараннями, то наш шлях до НАТО та ЄС перетвориться на дуже довгу дорогу в дюнах. Можливо, навіть, з військовою диктатурою. І не факт, що вона буде ліберальною до демократичних поглядів на життя та до знахабнілих чиновників. Принаймні, ознаки такого суспільного повороту вже літають в повітрі.
Тому, деградована владна вертикаль це вже чітко визначена парафія органів національної безпеки, якщо там світлі голови дійсно це вже зрозуміли. І до них має звертатися та жорстко вимагати в цей складний для держави час гарант конституції. Бо це вже той момент, коли навіть дуже великі бабки не зможуть “вирішити питання”.
Анатолій Петраченко
