У минулому номері ми писали про Дашу Полосіну, якій видалили нирку і пухлину, але через 10 років дівчинка стала справжньою зіркою на сцені. Після цієї статті отримали чисельні відгуки. Своїми історіями вирішили поділитися інші.
– Долають рак не одиниці, таких багато, особливо діток, головне – непохитно вірити і йти до перемоги над хворобою, – запевняють мама Олена та мама Діана, які зуміли витягнути своїх дітей із щупальців раку.
– Жені було 4 рочки, коли у нього на шийці виявили гулю, як перепелине яйце. Направили в онковідділення. Взяли аналізи тканин лімфовузлів і діагностували лімфогранулематоз. І почався важкий і тривалий етап лікування, – пригадує Олена Черкес, мама Жені. – Цілодобові крапельниці «хімії» здавалися безкінечними. На страждання сина було неможливо дивитися, хотілося полегшити ці страждання, біль…
Після інтенсивної хіміотерапії у Жені виявили ще й гепатит С. Ще два роки хлопчик лікував і цю недугу. Але мама Олена впевнена, що тільки злагоджена і командна робота дитини, мами, лікаря і волонтера допомогла у нерівній боротьбі з онкологією.
– Ми дякуємо нашим лікарям, особливо Тетяні Григорівні Король – лікуючій та Ларисі Василівні Мороз, яка лікувала сину гепатит! Двічі на рік ми проходимо обстеження, і, слава Богу, у нас ремісія.
У свої 15 років Женя – успішний 9-класник, готується зараз до випускних тестів.
– Син не лише нарівні зі своїми ровесниками розвивається, займається фізкультурою. Він не уявляє свого життя без хіп-хопу. Танці не лише його головне захоплення, це стиль життя! Я щаслива, коли бачу свого життєрадісного сина танцюючим! – радіє Олена Миколаївна.
Не уявляє сьогодні свого життя без музики й 13-річна Даша Задорожна, хоча майже 10 років тому їй теж поставили страшний діагноз.
– У донечки була пухлинка біля носика, думали – чиряк, потім лікарі запевнили, що це кіста, вирізали. Але пухлина продовжувала рости. В онкогематологічному відділенні дитячої обласної зробили декілька різних аналізів, і лише після результату біопсії поставили діагноз «рабдоміосаркома». Що ми пережили, відомо лиш Богу і рідним людям, які нас підтримували – чоловік, сестра, кума із Жмеринки. Ми у лікарні майже жили. Тут варила їсти, прала для доньки. Даша досі з острахом пригадує крапельниці. Коли уже вени поховались, їй поставили порт-катетер під шкіру, з яким вона два роки ходила, – розповідає мама Діана.
Дівчинці зробили 9 блоків хіміотерапії, після 5-го погіршилися аналізи крові і довелося робити переливання, в результаті чого Даша отримала ще й гепатит. (Це зараз усю кров для онковідділення ретельно перевіряють на спеціальному обладнанні, тоді ще такого не було – авт.)
– Гепатит ми лікували в Ірини Василівни Незгоди. А нашим лікуючим в онковідділенні був Олександр Олександрович Каленчук. Безмежно їм вдячні за порятунок донечки!!! Кожні півроку ми проходимо обстеження, щоб хвороба знову не здолала мою кровиночку, – каже мама Діана.
Жінка впевнена, що головне у боротьбі з раком – це час.
– Хтось звертається до бабок, щоб викачували яйцями, чи ще до якихось «цілителів», але таким чином лише втрачають час. Бо якщо рак – кожен день на вагу золота, раніше виявили і почали лікувати – більше шансів на одужання. Я у цьому впевнилася, рятуючи доньку, – зізнається мама Даші.
– Рак виліковний, тому не вагайтесь, допомагайте таким діткам. Вони того варті! – закликає волонтерка Юлія Адамлюк.
