Це коли під час бою, ти чуєш крик побратима:
– Хлопці, давайте сюди, він ще дихає !!! І в найскладніших умовах, забувши про стерильності, брудними, тремтячими руками засипаєш “целакс” і шепочеш, як молитву:
тихо, тихо браток.. ти чого, зараз, зараз все буде … все буде !!!!!
Коли розвалений УАЗ вичавлює божевільну швидкість і під пострілами, відчайдушний шофер виводить машину з під обстрілу, а фельдшера під божевілля “танцю” старої розвалюхи-швидкої намагаються створити диво … і поклавши руку на плече, кажуть водію:
-не метушися, ось і все …
Коли в холодні стіни моргу, приїжджає командир, побратим … і дає нову форму … так положено … так потрібно і курить сигарету за сигаретою, лише кадик ходить ходором …, а треба рідним повідомити. І знаєте чоловіки плачуть …
Це довга дорога навіки додому і мати на колінах біля порога, божевільне виття … і мовчиш, лише повторюєш, як молитву:
-Пробачте … вибачте … не вберегли …
І дитина з переляканим поглядом, він ще не зрозумів, тата більше немає! І виття вдови, така молода … їм би жити …
Війна !!!!
Це стукіт землі по кришці труни , поминки …, а перед очима стрічка на фото, тоді перед виїздом … він так завзято сміється ….
Це цифра 200, за нею доля, за нею життя .просто цифра, а за нею….
Сумна родина , зламане життя , пустота .
Дмитро Ігорович
