Це було для багатьох зрозуміло ще на початку війни. І журналісти та громадські активісти висловлювали тривогу, що до центрів комплектування потягнулися якісь експрокурори, судді з сумнівною репутацією, родичі місцевого начальства і т.д. Словом, між іншим проскочила туди всяка така публіка, що вирішує питання і уміє добре пристосуватись в будь яких умовах. А ще вона, засвоїла принцип “таблички ділення”.

До того ж вигадала для своєї діяльності “суперсекретність” і нею відгородилася від суспільного контролю. Наша редакція відчула жорсткість “воєнкоміської вседозволеності” ще на початку війни. Коли ми намагалися об”єктивно розібратися з роботою одного з районних ТЦК та СП на Вінниччині. Ми вже тоді попереджали правоохоронців, що в цій царині за таких умов, як у брудній воді, дуже легко можна ловити жирну рибу.

Адже люди, які прийшли працювати в центри, не з космосу. Вони з нашого середовища. На жаль, скорумпованого і розділеного на патріотів та бидляків, котрі за 30 років навчилися прочісувати кожну бюджетну копійку та наживатися на злиднях. І уникати відповідальності. Це уже інстинкт і він спрацьовує навіть під час війни. Тому сподіватись, що ці люди зміняться, марно.

І навіть спроба МО замінити 30% відсотків керівного складу ТЦК та СП по Україні кардинально мало що змінить. Бо це уже пошесть. Навіть фронт її на вилікує. З нею треба, як з гангреною, боротися методом хірургічного втручання. За законами воєнного часу. Тут звернення та умовляння вже не проходять, бо мова йде про мародерів, покидьків та зрадників, яких хтось кришує.

Майже щодня по всій Україні затримують воєнкомів, які за гроші самі ж налагодили схеми ухилення від мобілізації. І ось нове повідомлення: на Дніпропетровщині провели обшуки в обласного військкома, Анатолія Пікала, якого підозрюють у незаконному збагаченні.

За півтора року повномасштабного вторгнення Росії на територію України керівник обласного ТЦК в Дніпрі встиг оформити на батька кілька автомобілів та дві квартири. Його може спіткати доля скандального одеського воєнкома Борисова.

За повідомленням Нацполіції, фігурант також зареєстрував на члена родини підприємство, яке придбало нежитлове приміщення загальною площею близько 500 метрів квадратних. Проте жодних звітів про доходи від вказаного субʼєкта господарювання до податкових органів не надходило.

Згідно з інформацією Офісу Генпрокурора, прокурори спільно з оперативниками УСР в Дніпропетровській області та слідчими обласної поліції провели невідкладні обшуки за місцем роботи, 6-ма адресами проживання керівника обласного ТЦК та його близьких осіб, а також в автомобілях.

І цьому воєнкому може загрожувати покарання за ч. 1 ст. 368-5 (Незаконне збагачення) Кримінального кодексу України: позбавлення волі від пʼяти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Наразі вирішується питання щодо повідомлення посадовцю про підозру та обрання запобіжного заходу. А що з незаконно нажитим під час війни майном?

І чи не занадто символічне покарання за такі зловживання під час війни? Може прийшов час нардепам уважніше подивитись на цю кримінальну статтю (Незаконне Збагачення військовими керівниками) в умовах воєнного стану?

Нагадаємо, що навесні 2023 року зʼявилася інформація про те, що родина очільника Одеського обласного ТЦК та СП Євгена Борисова придбала дорогу нерухомість в Іспанії під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Крім того, у дружини військкома зʼявилося офісне приміщення за кордоном, також родина купила новий Mercedes Gelendvagen. Наголошувалось, що дохід родини таких витрат не покриває. ДБР зʼясувало, що Борисов за винагороду давав вказівку своїм підлеглим не призивати на службу військовозобов’язаних.

Його звільнили з посади і повідомили про підозру у незаконному збагаченні на сотні мільйонів гривень та умисному ухиленні від несення служби. Згодом Борисова затримали у Києві та взяли під варту з можливістю внесення застави у 150 мільйонів гривень, а суд заарештував майно його родини.

Здається, що делікатність правоохоронців стосовно того, що "може загрожувати покарання", наштовхує самих воєнкомів на думку, що "може і не загрожувати". За звичною для них схемою: комусь занести, з кимось поділитися і рухати далі свою "важку та відповідальну і секретну роботу з власного збагачення на війні". І, звісно, подальшої дискредитації України в очах західних партнерів.

Анатолій Петраченко