Є люди – бджоли… Є люди – трутні…
Одна відміна – це  їхня сутність.
Одні працюють, несуть до хати,
А іншим їсти та ще б поспати.

Одні літають в далекі далі,
А іншим шана, призи, медалі…
Одні збирають добра нектари,
А інші сіють лиш заздрість й чвари.

Одні саджають сади й городи,
А іншим гульки і хороводи…
Не має знову бджола й хвилинки,
А трутні чешуть язик і спинки…

Та прийде осінь, зима настане,
Бджола з коморки свій мед дістане.
І трутням стане так гірко в роті,
Бо били байди в своїй роботі.

Бо ліньки трутням десь працювати,
Якщо простіше у інших взяти.
Та тільки раптом найде прозріння:
Для всього треба труд і терпіння…

Якби ж то можна змінити гени:
У трутня, жаби, змії, гієни…
На світі  різні живуть створіння,-
Такі й врожаї, яке коріння…

Так само люди: є бджоли й трутні
І їх відміна – це різна сутність!

Алла Боровська