Давидові псалми (вірш)
Псалом  1

Блажен  той  муж,  воістину  блажен,
котрий  не  був  ні  блазнем,  ні  вужем.
Котрий  вовік  ні  в  празники,  ні  в  будні
не  піде  на  збіговиська  облудні.
І  не  схибнеться  на  дорогу  зради,
і  у  лукавих  не  спита  поради.
І  не  зміняє  совість  на  харчі,  –
душа  його  у  Бога  на  плечі.
І  хоч  про  нього  скажуть:  навіжений,
то  не  біда  –  він  все  одно  блаженний.
І  між  людей  не  буде  одиноким,
стоятиме,  як  древо  над  потоком.
Крилаті  з  нього  вродяться  плоди,
і  з  тих  плодів  посіються  сади.
І  вже  йому  ні  слава,  ні  хула
не  зможе  вік  надборкати  крила.

А  хто  від  правди  ступить
на  півметра,  –
душа  у  нього  сіра  й  напівмертва.
Не  буде  в  ній  ні  сили,  ні  мети,
лиш  без’язикі  корчі  німоти.
І  хто  всіляким  ідолам  і  владам
ладен  кадити  херувимський  ладан,
той  хоч  умре  з  набитим  гаманцем,  –
душа  у  нього  буде  горобцем.
Куди  б  не  йшов  він,  на  землі  і  далі,
дощі  розмиють  слід  його  сандалій.
Бо  так  воно  у  Господа  ведеться  –
дорога  ницих  в  землю  западеться!

Ліна Костенко