Західні медіа повідомляють, що до Стамбула прибуло судно Joseph Schulte, яке покинуло порти Великої Одеси після демонстративного виходу РФ із “зернової угоди”. Контейнеровоз став першим судном, яке скористалося тимчасовим маршрутом, відкритим Україною після зриву Росією зернових домовленостей. Мова про успішний маршрут по 12-мильній зоні України, Румунії, Болгарії, Туреччини, які захищені державним суверенітетом. Тобто там, де його не можуть зупиняти військові кораблі інших країн.

Це, до речі, ставить під сумнів повідомлення російських джерел, що начебто Китай домовився з РФ про безперешкодний прохід судна (якби домовленість було досягнуто, контейнеровоз прямував би від Одеси до Босфору навпростець).

Як би це банально не звучало, та цивілізований світ, починаючи з США, усе ще боїться Росію. Цей страх існує багато років. Я б навіть сказав, що він успадкований з часів Холодної війни, з часів ядерного протистояння. На цьому страху виховувалися цілі покоління західних політиків, військових, експертів, політологів, журналістів і так далі – до простих громадян-виборців.


Звісно, це стосується не всіх, однак значна кількість інфікована оцим екзистенційним страхом перед, прости Господи, "другою армією світу", перед космічною державою, яка здатна на далеку відстань надсилати свої ракети, перед потужною ядерною державою, в якої більше боєголовок, ніж у США…

Проте всі ці страхи дуже перебільшені, їх треба розвіювати, що, власне, й роблять уже півтора року Сили оборони України. Втім, очевидно, цього недостатньо.

Тому Україні (в широкому сенсі - від політиків та урядовців до експертів, фахівців, наших громадян та співвітчизників за кордоном) потрібно ще і ще демонструвати та нагадувати друзям і партнерам, одночасно з величезною їм подякою за підтримку, що Російська Федерація не є такої страшною, якою її звикли помилково вважати десятиріччями після Другої світової війни.

Усі ці чорноморські історії та бепричинна війна – наслідок невирішених стратегічних питань

Адже насправді цей страх заважає підтримці України, заважає введенню санкцій і отим можливим заходам, які можна і треба було б приймати у Чорному морі ще "вчора", аби поставити Росію на місце. Тому що насправді всі ці чорноморські історії – наслідок невирішених стратегічних питань. І їх, до речі, слід ставити не тільки у випадку агресивних дій Росії щодо судноплавства. Західному світові час припинити боятись Росію.