А відповідь, напевно, знає кожен. Стали ми поперек горла божевільному сусіду з гранатою, який хоче зробити нас безправними рабами. Хоча це лише половина відповіді. Це тільки вершина айсберга. Бо найбільша біда в тому, що багатьом українцям хочеться цього руського рабства.

Мене просто вразило, що через півтора року нещадної окупаційної війни в Центрі України, на Хмельниччині, московські попи повели вірян хресним ходом до Почаївської лаври. Попри заборону. Відразу після чергової ракетної атаки рашистів по будинках в Меджибізькому та Дережнянському районах. Після того як московська орда, благословенна на злочин проти нашого народу головним московським попом кірілом, забрала життя 70000 наших захисників і 120000 (за даними NYT) скалічила, ідуть українки та українці, мов отара, за агресивними кліриками. Не виключено, що агентами ФСБ.

Ідуть багатолюдною п’ятою колоною, з георгіївськими стрічками (на фото вище) повз кладовища зі свіжими могилами наших Героїв. І відверто ігнорують привітання свідомих земляків: «Слава Україні!»

А ідуть, певно, до Лаври, щоб там влаштувати провокації, бо почули, що слідом за Києво-Печерською і Почаївську держава забере у прихильників слуги диявола гундяєва. Цікаво, де жорстка позиція влади під час війни?

І так всі ці 32 роки. Байдуже, за кого голосувати, бо ці вибори «нічого не змінять». «Какая разница», в яку церкву ходити? Страшно добиватися правди, бо на їхньому боці бандити та по­ліція, і в суді справедливості немає, бо там за гроші вони все вирішать. І з головихою не хочеться заходити, бо повістку синові принесе чи з роботи звільнить. І на Майдан неохота йти, бо там ще поб’ють. Краще в теплі, з бокалом пива подивитися все по тєлєку? Якось невдобно перед батюшкою московським за перехід до ПЦУ…

Війна за півтора року витягнула на світ Божий запущені за три десятиліття хронічні болячки нашого сус­пільства. І у вертикалі влади, і в системі виборів. Тепер щодня лізе оте все, в що перетворила Україну доба цинічних керманичів, котрі заради власного збагачення обдурювали свій народ, який терпляче приймав усі негаразди, бо вірив, що ми будуємо сильну, незалежну державу.

Бо де ж взялися суд­ді-хабарники, міністри-казнокради, депутати-сепаратисти, воєнкоми з нечистою совістю, прокурори-шахраї та інші бандити і злодії при портфелях? До речі, вони і зараз кудись дівають гуманітарку, незаконно відбирають землю у громади, будують ТРЦ з порушенням закону, відкупляються від мобілізації… І вважають, що вхопили Бога за бороду.

І якщо зараз їх не зупинити, на подолання корупції нам не вистачить і 100 років. І тоді вже точно від нас відмовляться наші західні партнери, і неважко здогадатися, які нас чекають перспективи.

А що ж робити? Не бути байдужим. Бо українців безбожно обкрадають столичні та місцеві посадовці. І ми можемо жити в сто разів краще, якщо контролюватимемо владу, вимагатимемо на всіх рівнях виконувати закони та дотримуватись Конституції.

Знаю дуже повчальний для багатьох вінничан приклад. Тульчинський район. Городківська громада. Уроки самоврядування. Обрали люди головою громади Олену Іванівну Резнік. Гарно вона стелила, обіцяла золоті гори, а коли сіла в кабінет, забула про свої обіцянки. І, як і в багатьох інших громадах області, почала «гребти під себе».

Установила майже міністерську собі зарплату і взялась за громадську землю. Без жодного докору сумління Олена Іванівна виділила своєму чоловікові та сину майже по 2 гектари землі. А воїни АТО тільки облизались, на них не вистачило поля.

Коли люди зрозуміли, що у голови на першому плані власна кишеня, почали її критикувати, скаржились в газету. Але пані Резнік у відповідь сміялася, мовляв, пишіть-пишіть, у мене все схвачено. Все, та не все.

Після суспільного резонансу та наполегливого звернення активістів до прокуратури міс­цева громадська акти­вістка Оксана Мадонова-Пушкар довела справу із зловживаннями голови громади до суду.

З цікавістю прочитав її пост у мережі:

«Вчора мала розмову із одним жителем нашої громади! Каже, що в сільській раді тішаться, що я нічого не пишу у фейсбуці! Кажуть, що боюся! Дорогенькі, ще не вродився той, кого я можу боятися! Я вирішила, що, крім розмов, потрібно діяти буквою закону!

Щоб були всі в курсі: наша голова програла два суди. Районний і апеляційний! Внесли в реєстр корупціонерів! Заплатила штраф! І скасували право власності на виділені незаконним шляхом земельні ділянки для родичів! Нашим захисникам відмовила у виділенні 1,75 га, а про своїх домашніх ухилянтів не забула!

Цікаво, за які заслуги? Що, її син і чоловік стоять на захисті держави?! Скажу, що це тільки квіточки, ягідки попереду! Є поважні люди, які зайнялися її діяльністю серйозніше!

Ще до мене телефонують стосовно 100 грн, що збирають з працівників громади, які працевлаштовані! Ви не до мене дзвоніть, а в СБУ! І надайте докази, як у вас вимагають! Хтось один напишіть заяву! Не бійтеся! З цим свавіллям потрібно закінчувати! Головне те, що у секретарки є зошит, в якому відмічають, хто скільки здав! Бомбаніть разом з тим зошитом! На підставі чого з вас вимагають?!

Так що, дорогі односельчани, дерзайте! Відстоюйте свої права! Все буде Україна!»

На жаль, знадобилося майже два роки, щоб це справедливе рішення судів було прийняте і щоб Тульчинська окружна прокуратура відреагувала на звернення активістки:

«Тульчинською окружною прокуратурою розглянуто Ваше звернення щодо можливого порушення посадовими особами Городківської сільської ради Тульчинського району вимог законодавства у сфері запобігання корупції при прийнятті рішень щодо приватизації земель та з інших питань.

За результатами перевірки дотримання посадовими особами Городківської сільської ради вимог корупційного та земельного законодавства управлінням стратегічних розслідувань у Вінницькій області складено протоколи про вчинення ними адміністративних правопорушень.

Постановою Крижопільського районного суду Резнік О.І. визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень та на неї накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Також окружною прокуратурою опрацьовуються матеріали адміністративної справи №134/946/23, з метою вжиття заходів  щодо оскарження рішення Городківської сільської ради №20 від 22.02.2022 «Про надання дозволу на затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі для ведення особистого селянського господарства та передачі її у власність» для ведення особистого селянського господарства Резніку В.Ф., Резніку О.В., оскільки вказане рішення також прийнято із порушенням корупційного законодавства».

Хоча, здається, обмежуватись штрафом у 3400 гривень у цьому випадку якось не зовсім правильно. Очевидно ж, що людина схильна до крадіжок громадського майна, вважають активісти. Мовляв, за нею ще стільки золотих верб, що залишати її на цій посаді просто небезпечно для громади та всієї держави. Це вже буде другий тайм щоденної боротьби за справедливість. Він уже пройде значно швидше, бо слуги народу почали боятися за свої теплі місця.

Таке очищення має відбуватися в кожній громаді. Головне не бути байдужими і переляканими. Адже мова йде про наше майбутнє. Про існування нашої незалежної від рашистів та корупції України.

До речі, на початку своєї службової кар’єри Олена Іванівна Резнік мені особисто заявляла, що не зобов’язана відповідати на запити редакції громадсько-політичної газети, яка реально працює в інтересах народу. Певно, й досі так вважає. А може, таки скористалася моєю порадою читати закони, коли вже опинилася в списку корупціонерів.

5 стаття головного закону, Коституції України, визначає, що влада в нашій країні належить народу.

Вітаю з Днем Незалежності, український народе! Прийшов час повертати владу собі і наводити порядок у власному домі. Заради гідної пам’яті полеглих Героїв, які віддали свої життя за справедливу Україну.

Анатолій ЖУЧИНСЬКИЙ