Після затяжних конфліктів, сварок, зникнення бюстів та політичних заяв у Вінниці 23-го лютого на Майдані відкрили «Дерево Свободи» за участі 30 родин загиблих Небесної Сотні з усієї України… Обійшлось, майже, без протестів! На площі було до 1000 вінничан та гостей міста… Кілька виступів батьків Небесної Соині пробивали до сліз!

Втім, спершу на площі звучало поодиноке «Ганьба» від рухівця Михайла Сіранчука та ще трьох жінок… Це вони під час появи посадовців на Майдані за 15 хвилин до відкриття «Дерева» в такий спосіб висловили протест проти повторного знесення бюсту Шевченка та побиття адвоката Валерія Палія…

Але ці поодинокі акції протесту не зіпсували свято пам’яті Героїв Небесної Сотні… І Слава Героям сьогодні звучало сто чи тисячу разів на 4-ті роковини прощання на цьому Майдані та похорон вінничанина Максима Шимка…

Українці, поки серце ваше б’ється, пам’ятайте, якою ціною свобода дається. Пам’ятайте! Пам’ятайте ціну волі і людської долі. Про тих, хто не розплющить вже очей, Пам’ятайте! Дітям своїх розкажіть ви про них, щоб пам’ятали. Дітям дітей розкажіть ви про них, що б не забували! Так після короткого звернення янголів у білому до громади Вінниці та України відкрили «Дерево Свободи» рідні Героїв Небесної Сотні із Вінниччини – мама Максима Шимка Зоя Кузьменко та син Леоніда Полянського – ліцеїст Київського військового ліцею імені Богуна – Едуард Полянський….

– Наші діти, сини і чоловіки пішли на Майдан і загинули на ньому не дарма. Бо саме з Майдану починалась нова Україна, яка нині на східних фронтах виборює свою Незалежність», – сказала мати Максима Шимка.

– Я продовжу справу свого батька і буду як він захисником України», – сказав син Героя – Едуард Полянський.

А Володимир Голоднюк, батько Героя України Устима Голоднюка. Того самого хлопця Устима в «щасливій татовій блакитній касці миротворця», що в критичні моменту Майдану просив побратимів кричати: «Небо падає!», поклав до «Дерева Свободи» біля троянди і скупу батьківську сльозу:

– Дякую Вінниці, що ви не словом, а ділом, творите пам’ять про Небесну Сотню. Бо нас всіх часто запитують – за що загинули ваші діти? Чи марними були їхні смерті?, – зізнався Володимир Голоднюк. І в такі моменти я кажу – вони загинули за Україну! Їх смерть була не на марне…. Тому що такими як ми були колись, ми вже не будемо. Ми змінились. Так, Україна зараз не така, як хотіла бачити її Небесна Сотня, але це якраз наша справа. Небесна Сотня свою справу зробила, а решту – робити нам. Будьмо гідні їх пам’яті, шануймо їх, пам’ятаймо, якою ціною нам далась Україна!

А волонтерка із Вінниці Юлія Вотчер розказала під час церемонії зворушливу історію та викликала до монументу батька Назара – найменшого загиблого учасника Майдану:

– Серед нас близька для мене людина – батько Назара! Бо саме в ті дні, саме в ту мить, коли почали гинути наші діти і до церкви почали зносити перших загиблих… І встеляли ними святу українську землю під яблунею. І вона була така сама покручена, як ось ця вишня у Вінниці, –

– розповіла волонтерка Юлія Вотчер. – Тоді я була диспетчером на телефоні, багато людей приносили допомогу і потрібно було регулювати що кому передати. І пам’ятаю, як один із волонтерів приніс коробочку з трьома телефонами, а потім кладе ще 4… І каже відповідати на ці дзвінки. Але як? А за мить я зрозуміла – це телефони загиблих хлопців… А я як старша жінка мала знайти слова до сердець їхніх метрів…

І коли один телефон ожив на ньому було написано: «Мама»… Я не знала що сказати»! Це рідні шукали Назара і одразу його навіть друзі серед тіл не знайшли… Його опізнали по нових щитках на ногах, бо обличчя було все залите кров’ю… Згодом ми зустрілись на Майдані з його батьком і я віддала телефон Назара, який із рюкзаком все – що тримала в руках ця дитина перед смертю за Україну… Нині цей батько Геряо серед нас, прошу вшанувати Назара і всіх 107 Героїв хвилиною мовчання… Вклоняюсь всім рідним Небесної Сотні, які народили Героїв!

Під час цих виступів, коли із Дерева Свободи вже зняли білу накидку та зазвучала «Пливе Кача…» нерви здали у відомої волонтерки та мами АТОвця Людмили Бобровської… І вона кричала на весь Майдан, що «ці квіточки не нагадають і не повернуть нам хлопців! Я їх на Майдані рятувала, перев‘язувала і до життя повертала. А ви таке тут поставили…» За мить Людмила після суперечки із начальником поліції міста втратила свідомість і її винесли із Майдану до автобусу охорони…

Інших публічних протестів 23-го лютого на площі перед Деревом Свободи не було помічено…

– Наш святий обов’язок пам’ятати ціну, найвищу, яку сплатили Герої, щоб ми жили в кращій країні», – сказав у фіналі відкриття лідер гурту «ТІК», що починав Майдан у Вінниці, Віктор Бронюк…