Ми вже писали про те, що у Жмеринці, як і у Вінниці, скандал через те, що міська рада не хоче продовжувати договір оренди приміщення та переселяє районну бібліотеку імені Володимира Вовкодава.

Замість неї в центрі міста тепер функціонуватиме прозорий офіс… Люди вже зібрали тисячу підписів і вимагають цього не робити. Самі ж співробітники та відвідувачі закладу вирішили своїм сучасним підходом та розвитком довести, що владі слід добре подумати перед необдуманим вчинком. Тож тепер у бібліотеці не лише читають книги чи займаються гуртки, а й влаштували селфі-зону для молоді і проводять ігри-зустрічі із бійцями.

– Багато людей, напевне, думають, що бібліотека — це пережиток минулого, що всю інформацію можна знайти в Інтернеті. Я категорично не погоджуюсь! Бібліотека — це місце з особливою атмосферою. Тут гарно думається і прекрасно читається. Тут забуваєш про буденні справи і поринаєш у неповторний книжковий світ, світ пригод і чаклунів, прекрасних принцес і злих гномів. Також тут можна почерпнути для себе безліч інформації, переглянути масу довідників і просто порадитись з фахівцями. Тут минуле зустрічається з теперішнім і майбутнім! І той особливий запах трохи пожовклих сторінок не можна замінити нічим! — каже школярка зі Жмеринки та донька воїна Єлена Швець. — А днями у бібліотеці пройшов захід «Допомога дітей учасникам АТО в адаптації у мирному житті». Цей проект придумала Марія Лукінська, учиниця 9 класу школи №5. Це вже вдруге вона запрошує воїнів. Я зі своїми подругами розповідаємо про свої захоплення і демонструємо їх. Ми всі були в захваті від наших воїнів, коли вони відразу погодилися з нами пограти в дитячі ігри. А потім боєць Олег Левченко заспівав, і ми всі дружно йому підспівували. На початку я не думала, що з цього щось вийде. Депутат міської ради Богдан Боровський підтримав і запропонував свою допомогу, передав печиво з чаєм.

Голова спілки учасників АТО Сергій Швець також не стримує радості від нововведень у бібліотеці.

– Я був вражений, коли мені зателефонували і розповіли про проект. З побратимами відразу погодився, але і гадки не мав, скільки їх підтримає. Я давно так не сміявся, коли ми грали в дитячі ігри. Мабуть, тому так було весело, що діти робили це від душі.

Вікторія Снігур