Роман Олексів приїхав зі Львова з мамою до бабусі. Тоді вони прийшли до лікаря в по­ліклініку, яка стала епіцентром вибуху.

Мама Галина загинула одразу. Ромчика ледве знайшли під завалами… а далі дні, місяці, вже більше року боротьба за його життя  світил медицини і самопожертва татка. Та і Ромчик пообіцяв, що має зіграти перед медиками, які врятували життя.

Неймовірні зусилля, титанічна праця і витримка, страшний перенесений біль…

Уже без мами. А до війни і цього смертоносного ракетного обстрілу вони були відомим сімейним музичним колективом баяністів.

Татко Ярослав – ректор консерваторії у Львові, мама – викладач музики. Ромчик – юний музикант, що подавав великі надії.

А після вибуху – горе і страждання. Татко замінив обох батьків. Ромчик переніс десятки операцій і вимушений був ходити у масці. І ось вперше дитина її зняла…

Велике щастя! А попереду ще стільки операцій і реабілітації.

І цю дитину більше ніколи не приголубить мама.

Будьте ви прокляті, рашисти!

Соломія МАЛЬВА