У Вінницькій обласній науковій бібліотеці ім. Отамановського вся зала була заповнена. На зустріч із письменником приїхали його земляки із Каришкова, Копайгородської територіально громади, куди належить село.
Бо саме тут народився автор багатьох українських творів, письменник, заслужений журналіст України, який удостоєний найвищої нагороди «За заслуги перед Вінниччиною». Хоча вже десятки років мешкає у Києві.
Прийшли колеги-журналісти. Адже саме у Вінниці, після закінчення Київського університету ім. Шевченка, факультету журналістики, працювало подружжя Сергій та Лариса Сай-Боднари. В обласній молодіжній газеті «Комсомольське плем’я». Далі видання Києва.
Але Сергій ніколи не забував рідне село.
Доля його унікальна. Найстарший в багатодітній родині, де росло шестеро хлопців, юнак з дитинства був привчений до праці.
Хто міг подумати, що він про такі великі вершини мріє?
Та і по історії Сергій в школі отримав четвірку. В той час з такою оцінкою по ведучому предмету на престижний факультет журналістики було вступити – мізерний шанс.
Але вже через місяць дзвінок мамі з Києва – в університеті з історії у сина найвищий бал, п’ятірка! – ділилась спогадами його дружина, вірна подруга по життю Лариса. Вона ж – літературний редактор творів Сергія Сай-Боднаря.
Ця книга унікальна тим, що Сергій написав історію Каришківської школи, якій 160 років. Описав, куди розлетілись її випускники різних років. Їхні життєві шляхи.
- Знаєте, я отримав стільки відгуків від випускників з різних міст і сіл України, стільки слів вдячності…
А одна випускниця навіть захотіла подарувати мені козу. Не просту, а якусь там унікальну. То я тепер за тим козеням в черзі, - щиро ділиться автор.
Яким же було здивування хлопця із села, в тодішньому Барському районі, коли Сергій дізнався, що він німець. По маминій лінії.
А далі про палке кохання його діда до німкені Магди.
Яка полишила родину у Німеччині і приїхала з коханим до його рідного Каришкова. Страшні політичні вітровії рознесли щастя цієї родини. Магду знищили в радянських таборах. Лише тому, що німкеня… хоча двоє синів захищали СРСР на фронті.
Сергія знайшов родич з німецького роду бабусі Магди і вони написали спільно книгу про долю родини з двох країн. Книги видані українською та німецькою мовами.
За мотивами твору поставлено фільм. Він отримав перемогу на міжнародному фестивалі.
Сергій став великою гордістю рідного села Каришкова.
Тому на презентацію книги приїхав директор місцевої школи, учителі, однокласники. Прийшли і народжені в Каришкові односельчани, хто живе та працює у Вінниці.
Сергій дослідив німецьке дерево роду його предків. Навіть знайшов родинний герб.
Коли розпочалась війна, була можливість у родини Саїв поїхати на історичну батьківщину його предків, до Німеччини. Не секрет, що там гарно прилаштувались звичайні біженці з України.
Але Сергій і Лариса вибрали Україну.
Він продовжує творити і працювати на інформаційному фронті!
- Пиши, Сергію, творіть Сергію! - закликали його всі присутні. Цього побажаємо йому і ми.
І нам усім перемоги!
Тетяна Квасюк
