Сон! Година! Майже королі,
Не при штабі, не почесна варта,
піхотинці чорної землі,
з функцією «вижити до завтра».

Полігон був майже сорок днів,
всім селом скидалися на бронік,
а хлопчина бачить уві сні,
що у нього безліміт патронів .

До синців покусано губу,
каска трохи скроні натирає,
Шість снарядів роті на добу-
більше, мабуть, поки що немає …

Але хлопці кажуть, щось дали,
Батя десь нарив дві штуки дронів ,
Ще якби гранаток підвезли ,
І, звичайно, безліміт патронів .

Сплять собі звичайні рядові,
поверх флісок утеплились небом,
Ще одна доба-а ми живі,
Значить в небі Господу так треба !

Місяць-перевірений боєць,
десь на хмарі зірочку лоскоче,
у кориті-Сіверський Донець,
розбиваєш лід і миєш очі.

Зранку смакуватимуть світи,
як війна бездушно палить ватру,
де ми маєм всіх перемогти,
З функцією вижити до завтра…

Петро Мага, боєць ЗСУ