Мав щастя працювати з Сергієм Івановичем Онищенком в обласній раді 5 скликання, будучи головою фракції, дружити та спілкуватися з ним.
Він був СПРАВЖНІМ в усьому. Його серце згоріло за Україну, яку він захищав до свого останнього подиху…
Він не побоявся нічого і нікого, навіть колишнього президента Бандюковича та на його вимогу суттєво зменшити кількість літаків на бойовому чергуванні категорично відмовився це робити.
Це зробили вже без нього, бо з посади командувача ВПС за цю його непокору зняли….
Літаки з бойового чергування зняли також та знищили, приготувавши таким чином країну до здачі Капутіну. Саме тоді вони смертельно поранили бойового генерала. Він болісно це сприймав, він згорав, як свічка і передчасно ЗГОРІВ, не оговтавшись від смертельного поранення…
Його любили як батька усі військовослужбовці Повітряних Сил від генерала до солдата, усі службовці, усі хто мав щастя з ним служити, з ним дружити, з ним працювати, просто бути поряд, або хоч раз з ним спілкуватись.
Не віриться, що Сергія Івановича ОНИЩЕНКА уже не має на цій землі, що він навіки відлетів на небо, яке любив більше ніж своє життя, тому і пішов з нього передчасно…
Спочивай з Богом, дорогий мій друже…
Вічна тобі пам’ять та Царство небесне.
Щирі співчуття близьким та рідним, друзям, усім військовослужбовцям Повітряних Сил Збройних Сил України, усім хто знав цю СПРАВЖНЮ В УСЬОМУ ЛЮДИНУ.
Юрій Мельник
Щирі співчуття
Чудова і справжня людина… Світла Память