Шановна редакціє!
Ось читаю в газеті, що такому-то чоловікові-депутату вручили такий-то орден, а його дружині-депутатці такий-то.
Зайшла в «Фейсбук». Було цікаво подивитись, чи працювали десь в реальному житті ці «активісти».
Можливо, і гарні речі роблять – але себе в цьому процесі люблять ще більше: головне засвітитись, бо, мабуть, так треба, щоб в депутати, до влади. Мабуть, це найлегший шлях. Світяться в соціальних проектах на тлі калік, хворих дітей, обездолених.
Фестивалі, конкурси, концерти – це те, де можна «світитись». А напишіть, дуже прошу вас, як розпоряджаються грошима фонду – скільки йде на свої потреби – офіси, зарплати – а скільки на акції. Бо на фондах заробляють великі гроші, а всі заходи – це може бути ширма, щоб заховати справжнє бажання: влади, піару, грошей.
Я якось сиділа біля Вежі, до мене підсіла бабуся. Тут з коробкою «на благодійність» підійшов хлопець і почав розповідати, що збирає на допомогу якійсь дитинці. Бабуся розчулилась і виділила 1 гривню. Я запитала хлопця, чи бере він за волонтерство гроші. Відповів, що 60 гривень у день, незалежно від того, скільки назбирав. Я поцікавилась, що то за організація. Він сказав, що це молода дівчина організувала і зареєструвала організацію в Житомирі, живе у Києві, а гроші збирає тут. Сказав і втік. Знаєте, не можу забути ту бабусю, яка поділилась однією гривнею на добро, а хтось забере її собі як заробіток чи на бігборд своїм фейсом на багатодітній акції, для нещасних. Набридло, що вони думають, що ми «лохи».
Нас готують до нових облич у владі? Чоловіки вже у владі, тепер і жінки підтягуються. Бридко було спостерігати, як не відставала від свого провладного чоловіка «жінка тисячоліття». Тьху на вас. Аж мутить від цього всього.
Зупиніться в цьому швидкому потязі «до влади, до корита». Ми все розуміємо і знаємо вашу реальну ціну, шановні.
Олена Вінницька,
читачка
