І хоч би які симпатичні були нам польська модель, фінська, американська або марсіанська, робити реформи треба, виходячи з реалій, а не з моделей. Фахівці твердять, що змін ніхто не планує — немає ніяких чітких планів, стратегій і програм. У реформі сільських шкіл це віддзеркалюється як у краплі води. Втім, зміни є, і вони відчутні. Про це та проблеми, котрі ще потребують вирішення, говоримо з начальником відділу освіти Вінницької РДА Світланою Томусяк.
– Пані Світлано, кажуть, що освіта – це ніби «попелюшка» для бюджету: фінансується не дуже добре. Чи справді це так?
– Я б так не сказала. Протягом минулого року на розвиток освіти було виділено більше 20 мільйонів гривень. Вони були зосереджені на заміну вікон у 9 навчальних закладах. А ще проведені капітальні ремонти у школах. Розпочали роботу із заміни пічного опалення, бо ще й досі у п’яти навчальних закладах були грубки. Але минулого року ми їх замінили у Лисогірській школі. На це виділили 557 тисяч гривень з районного бюджету, із залишку освітньої субвенції. А ще — у Лаврівській школі, де витратили більше мільйона гривень: 660 тисяч гривень з районного бюджету і 600 тисяч за сприяння народного депутата Олександра Домбровського. У новому опалювальному сезоні діти вже навчаються у комфортних умовах. Тривають роботи в Ільківській школі. Це відомий довгобуд, котрий більше 20 років чекав на своє завершення. Тепер у школі замінені дах, вікна. Все частково з районного бюджету, частково за сприяння Олександра Домбровського. Роботи і нині тривають, гроші дуже потрібні на завершення цієї школи. Ціна питання — більше 22 мільйонів гривень.
Протягом минулого року ми здійснили облаштування внутрішніх вбиралень. Адже донедавна у сільських школах вбиральні були на вулиці. Ми провели реконструкцію внутрішнього туалету у школі Мізяківських Хуторів, обновивши каналізацію. Добудували внутрішню вбиральню на Вінницьких Хуторах разом із роздягальнями. І збудували вбиральню у Медвежому Вушку, котрій було відведено аж забагато уваги у соціальних мережах. Відбулася така собі антиреклама. Але я б зосередила увагу більше на тому, що цю внутрішню вбиральню і батьки, і діти чекали більше трьох десятиліть. На добудову ніколи не вистачало коштів. Підрядники один за одним постійно відмовлялися братися за цю роботу.
– Найбільше у селах переживають за те, чи закриють малокомплектні школи. Яка ситуація у Вінницькому районі?
– Справді, мова про оптимізацію навчальних закладів ведеться вже кілька років. Але у зв’язку з тим, що зараз проходиться децентралізація, процес створення опорних закладів призупинили, бо громади самостійно визначатимуть, які школи будуть опорними, а які — філіями. Минулого року було призупинене навчання у Вороновицькій школі. Об’єднана територіальна громада вирішила, що неефективно утримувати у Вороновиці три навчальних заклади, тим більше що Вороновицька школа перебувала в аварійному стані. Цьому приміщенню вже більше сотні років, його ремонтувати немає сенсу. І сходи там, хоча й не аварійні, але дуже небезпечні. Правонаступницею стала Вороновицька середня школа №1. З 65 дітей, котрі навчалися у старій школі, частка перейшла до Вороновицької школи, а частка — до Степанівської.
– Ще один довгобуд — Сосонська школа. Чи зрушила проблема з мертвої точки?
– Будівництво цієї споруди тривало дуже давно. Це єдиний заклад у районі, де діти навчаються у дві зміни, бо довелося перейти до старого приміщення. Так сталося, що школа, де вони навчалися, зруйнувалася і довелося її відбудовувати. Навчання у дві зміни — це дуже незручно… Це єдиний заклад, котрий не має їдальні. Але сьогодні здійснюється відбудова Сосонської школи, цей об’єкт перебуває на балансі УКБ, і все фінансування здійснюється за його сприяння. Залишилися тільки внутрішні роботи. Відбудовується і спортивний зал. Відкриття оновленої школи плануємо у новому навчальному році.
Ще в нас є Стрижавська школа-ліцей, де навчається 600 дітей, але спортивний зал не відповідає жодним стандартам. Актового залу немає. Всі заходи діти проводять в їдальні. Заклад надзвичайно потужний, вже три роки він йде за новою програмою «Інтелект України». Рівень навчання — високий. Але умови — погані. Тому ми взялися за виготовлення проекту добудови актового та спортивного залів. А ще цей заклад потребує перекриття даху і утеплення фасаду. Цей проект коштує більше 25 мільйонів гривень. Пакет документів уже сформований, ми подали свою заявку на фінансування. Сподіваємося, що невдовзі роботи з втілення цих планів у життя стартують.
Соломія КАЛЮЖКО
