Вона тоді дала ексклюзивне інтерв’ю «33-му» зустрічаючи сина у Дніпропетровську.

Пройшов рік. Ось з якими словами вона звернулась до тих, хто чекає:

– 29. 10. 2022р…  Я прокинулася вранці з тривогою, як і в усі попередні дні. В той самий день по обіді пролунав телефонний дзвінок.  На екрані я побачила три великих літери-СБУ.  Цей номер був у моїй телефонній книжці, оскільки зверталась туди, коли тривали пошуки Сашка. З острахом та трепетом в душі я підняла трубку й почула ці довгожданні слова: “Вашого сина звільнено, очікуйте на дзвінок від нього” Те, що відбувалося зі мною в той момент, неможливо передати. Це крик, це плач, це щирі слова подяки усім-усім. А згодом подзвонив Сашко й сказав: “Мам, я в Україні” Сльози не капали, вони лилися градом. Миттю я була в церкві. Впала на коліна і дякувала, дякувала,  плакала і знову дякувала Богу. Ці сльози , мабуть, були найщирішими у моєму житті.

За кілька днів Сашко у соцмережах написав ” 29 жовтня- мій другий день народження. Дякую усім, хто вірив та чекав..”

Минув рік,  слова вдячності залишаються незмінними. Отже, дякую Всевишньому й усім, хто вірив, молився, чекав та   боровся й до скону дякуватиму!

З вірою, молитвою та надією чекаємо повернення  усіх! Нехай кожна мама, батько, дружина, брат, сестра, дитина почує такі прості й водночас такі дорогі та важливі слова ” Я вдома!”

Тетяна Квасюк