Пекти короваї, хліб – це моє життя. У сезон, працюючи в колгоспній їдальні, я своїми руками перемішувала по тонні тіста. І так з року в рік. Кожен коровай я не печу – творю. До цього ходжу і уявляю, яким він має бути. Які квітки туди, що добавити, що вдосконалити. Найменші деталі. Ось і тепер у новий сезон після посту хочу новинки попробувати. Найменший мій коровай важить десь 6 кілограмів. Найбільші – 10 і більше.
– Секретів із рецептів не роблю. Люди просять – я даю. Але ви ж знаєте, тут є дуже багато всяких деталей, які треба просто відчувати.
У свої короваї я добавляю мед, 3 столових ложки, яйця – 5 штук. Півтора літра молока, півлітра олії, маргарин, масло. Люблю дати ванільний цукор. А ванілька та кориця, поєднані в правильних пропорціях, дають особливий смак.
Прикрашаю, як підійде основа. Квіточки, листочки, калина, різні квіти та деталі – вже вироблені орнаменти десятиліттями. Печу не лише на весілля, а й на святки, ювілеї чи для громади міста та району. Це мені в радість – аби здоров’я було…
– Отож ми побажаєм Ніні Самійлівні, щоб у новий сезон, після посту Бог дав їй сил, бо такої коровайниці, як кажуть про неї земляки, ще треба пошукати.
Тетяна Квасюк
