Він добре зберігся, та туристи чомусь майже нічого не знають про нього. У 1885 році тут існувала панська садиба з одноповерховим садибним будинком. На початку ХХ століття маєток у Котюжанах придбав відставний генерал на прізвище Ценін. У 1910 році резиденцію спалили розлючені селяни, а у 1912 році вдова померлого генерала Катерина Ценіна відбудувала спалений палац за проектом відомого на той час петербурзького архітектора Оскара Мунца, уродженця Одеси і голландця за походженням (він був сином генерального консула Нідерландів у Російській імперії).
Вона ще раніше відібрала у свого чоловіка цей палац, аби він не програв його у карти… За стилем котюжанський палац здається близьким лівадійському, який будувався у той самий час. Архітектор вдало вдихнув у нову двоповерхову резиденцію риси неоренесансу. Палац побудовано симетрично, в центрі його колись бив фонтан, від якого залишилася чаша. Палац виглядає старшим, ніж є насправді. Від Давньої Греції тут барельєфи на теми античних міфів: прямокутні і тондо. Від Італії – велика, залита сонцем аркадна лоджія (теж з псевдоантичними барельєфами на стінах).
Коли пани і генеральші морально застаріли, у палаці спочатку влаштували рабфак для дівчат і жінок – школу для дорослих. Панський маєток віддали у 1937 р. – для дітей репресованих радянською владою. Діти-сироти пересиділи тут німецьку окупацію: спочатку вихователі спробували їх вивезти на возах, але дійшли лише до Умані, звідки були змушені повернутися. Згодом палац передали під школу-інтернат, що дозволило зберегти будівлю у пристойному стані. Під час Другої світової війни нацисти закрили інтернат, розігнавши його вихованців. Близько 130 дітей забрали до своїх сімей мешканці Котюжан і навколишніх сіл, врятувавши їх від смерті. Цьому вчинку було присвячено документальний фільм «Котюжанські матері», а також картина у холі палацу.
З 1979 року тут школа-інтернат для дітей з вадами розумового розвитку. Поруч з палацом трохи зберігся мальовничий парк, який спускається в долину річки. Головна цінність парку – побудований на початку ХХ ст. арковий міст через каньйон.
Соломія КАЛЮЖКО
