Втім, у рідному містечку чоловіку, який давно займається будівництвом, роботи і гідної заробітної плати не знайшлось. Тож понад півроку наш земляк працює у польському місті Лодзь.
Скільки реально можна заробити у найбільш популярній серед наших заробітчан країні, чи вплинули антибандерівські закони на ставлення до українців і про що шкодують поляки – Олег розповів нашому журналісту.
– Розкажіть які маєте умови праці?
– Знайомий підказав, де можна працевлаштуватися. Я пройшов комісію, де найголовнішими є здоровий зір, слух та нормальний артеріальний тиск. І вже на другий день вийшов на роботу. В бригаді з сімох поляків був тільки я українець. Поляки працювали до 15.00, я ж на чотири години довше, та ще й у суботу. За годину платили по 12 злотих. В місяць «чистими» в українців виходило 1000-1100, адже 350 доводилось віддавати за житло та ще приблизно стільки ж на їжу. Натомість поляки отримували 2600-2800 злотих за місяць роботи, але трудились вони менше.
Звісно, стосунки між нами були неоднозначні, адже бригаді українці невигідні, бо працювали ми на години, а поляки – від виробітку. Зараз у мене вже легша робота. Я майстер з внутрішнього та фасадного утеплення. Працюємо із друзями по 10 годин, маємо два дні вихідних. Загалом, за годину українцям платять 12-15 злотих. За житло потрібно віддати 150 злотих. Звикати до Польщі було неважко.
– А які професії там найбільш затребувані?
– Поляки останні роки незадоволені працею та заробітками, часто у них виникають конфлікти з керівництвом. Із нами – не конфліктують. Українці стали дуже серйозними конкурентами у будівництві. Працівники цієї професії дуже популярні у Польщі.
– Із українцями-заробітчанами стосунки підтримуєте?
– Земляків дуже багато, особливо із Західної України, Запорізької та Вінницької областей. Чимало родин переїхало до Польщі з Луганська та Донецька. Щоранку, крім неділі, між 6.30 та 7.00 йду на роботу і на 60-70% від перехожих чую українську мову. У вихідні в торгових комплексах те ж саме, особливо ввечері. Підтримка між нами завжди є, бо працюємо по 2-3 українці в бригаді з 4-5 поляками. До речі, я вже працевлаштував четверо земляків на свою фірму, днями ще троє жмеринчан приїхали.
– А що кажуть поляки про так званий антибандерівський закон?
– Про політику часто розмовляємо під час сніданку та обіду, завжди непросто поляків виходить переконувати, сперечаємось з ними. Але при мені вони не згадують про волинську різню та антибандерівські закони. Якось мені вони про це натякнули. У відповідь я їх запитав, чи знають вони про підступні дії НКВС та провокації. На тому і все. Але коли читаю соцмережі, то складається враження, що комусь у нашій країні вигідно максимально розсварити наші народи.
Насправді зараз розмови у поляків часто про незадоволення своєю владою та безробіття. Старші нерідко жалкують за комуністичними часами, а молодше покоління виїжджає на заробітки до Німеччини, Норвегії, Швеції, жінки — до Іспанії. А взагалі поляки теж не дуже воюють за свої права, надіються на владу та закон.
– Днями була історія про те, що на роботі в українки стався інсульт і господар викинув її на вулицю. Але українці зібрали кошти на лікування. Щось знаєте про це?
– Чув, але, як знаю, то працювала вона нелегально. Взагалі жінкам тут важко — то факт, і оплата не дуже. Поляки кажуть, що господаря за його вчинок можуть посадити до в’язниці.
– А як встигаєте бути на заробітках і займатись депутатством?
– На сесії їжджу періодично. Чергові відвідую майже всі, позачергові — не завжди. Раз на півтора місяця приїжджаю додому, бо маю на Україні теж справи. Звичайно, слідкую за подіями в Україні, щовечора годинами моніторю соцмережі і мрію, щоб наша країна нарешті жила у добробуті та мирі.
