23 жовтня за нез’ясованих обставин помер Максим Анатолійович Коломієць, 1983 року народження. Він перебував у відпустці за місцем свого проживання у смт Піщанка. Тіло знайшли недалік будинку, де він проживав з сім’єю. 10 місяців Максим захищав нас від ворога, але смерть прийшла до нього біля рідної домівки, на рідній землі.
У кишені Максима, кажуть рідні, було дві тисячі доларів, якраз конвертував зарплату, телефон. Але все це зникло, повідомили нам наші читачі.
Згідно з довідкою судово-медичного експерта, причина смерті не встановлена. Зразки матеріалів тіла направлені в обласну СМЕ…
«24 жовтня рідні, друзі, сусіди провели його в останню дорогу. Десять місяців він нас захищав, не ховався, не ухилявся, як міг — так і служив. То чому на проводи воїна, коли проводжала вся його рідна Піщанка, ніхто не прийшов ні із військкомату, ні з адміністрації?! — обурюються жителі Піщанської ТГ. — Вражає їхня байдужість, матеріальної допомоги на поховання ніхто не надав, навіть квітів не принесли. Горе батькам, всім нам — односельчанам. В Максима залишилась сиротою маленька донечка. Таке ставлення до захисника та його сім’ї може бути лише в Піщанці”, — обурюються ті, хто його знав.
Ще є версія, що це сталось через переохолодження. Але як це могло статись біля будинку?
Люди кажуть: є версія, що він мав якийсь конфлікт у військовій частині. Наче його побили, заснув на посту чи що… Тому він хотів перевестись у іншу частину. Вирішував це питання.
Може, хтось «допоміг»?
Максим працював до мобілізації з батьком на будівництві. Але алкоголіком та наркоманом не був, як зараз намагаються це подати – наголошують друзі родини.
Одним словом, запитань більше, як відповідей.
Ми звернулись за коментарем до поліції. Ось що повідомила пресофіцер Заріна Маєвська:
– Тіло Максима Коломійця виявлено біля власного будинку без зовнішніх ознак насильницької смерті. Відібрані аналізи для встановлення причин смерті. Чекаємо результатів.
Андрій Власенко
Пам’яті покійного Максима
І батько, й мати сьогодні у скорботі,
Дружина, діти, рідні – плачуть всі.
Їх син і батько, й чоловік не на роботі,
А мовчки тихо... дома… у труні.
Жорстока смерть забрала молодого,
Ще сили повного бійця із лав війни,
Його душа готова стати перед Богом,
Який й встановить частку можливої вини.
Й оцінить все: здобутки її й втрати,
Досягнення і праведність життя,
Яким цей легінь був в бою солдатом
Й чому раптово припинилося серцебиття.
Побачать там, а тут ми будем плакать
Над тілом, що застигло назавжди.
Й залишимо в серцях ми світлу пам’ять
Про того, хто пішов уже у вись… туди...
Олександр Веретільник, товариш
