– Це маїсовий полоз, або кукурудзяна змія. Дуже цікавий плазун. У природі мешкає у США — у субтропіках. Назвали кукурудзяною, бо часто вона мешкає у кукурудзяних полях. Харчується здебільшого гризунами, буває — іншими дрібними тваринами. Це нічний мисливець, — розповів співробітник обласної станції юних натуралістів Сергій Рекшенюк. — Цих змій досить часто тримають як декоративних тварин. Навіть вдома. У нас такої тварини ще не було. Придбали її півтора року тому у Житомирській області. Приїхала вона маленькою — як великий черв’як. Намагалась кидатись, імітувала укус. Щоправда, не кусала. Мабуть, від стресу від важкої дороги. Але вже у нас вона подобрішала. До речі, це самець. Назвали його просто Змієм! Хлопець із характером! Поки він ще молодий. Зазвичай вони виростають до двох метрів у довжину.

– І який характер у вінницького Змія?

– Як належить зміям, він спокійний, але хитрий. Бо коли день, відвідувачі, а він вже став нашим загальним улюбленцем, він тихий та спокійний. Дозволяє себе брати на руки навіть дітям. А щойно сутеніє — оживає. Активно «досліджує» свій тераріум. Тому увечері треба ретельно слідкувати, аби Змієве житло було щільно замкнене. Бо він вже від нас тікав. Півтора місяця переховувався на станції. Шукали його, шукали. Але, на щастя, знайшли — він сховався під поїлкою інших наших тваринок. Скрутився там колом. Відтоді він вже не мандрує. Але, звісно, треба бути уважним!

– Він не проявляє хижацькі інстинкти до інших ваших тварин — гризунів, пташок?

– Апетит добрий! Заморожені гризуни раз на тиждень. А щодо інших наших тваринок… Звісно, коли він у тераріумі, то ніяк не реагує на них, бо і вони, і сам замкнені у клітках та вольєрах. Але таки це від природи хижак. Тому його не можна випускати у «мандри». А із людьми він вже гарно потоваришував. Коли взяти на руки, починає активно повзати по одягу — шукати, де затишне місце, аби лягти та зачаїтись. Охоче йде до дітей. І це добре!