Наприклад, я не знав, що шлюб — це не лише гарна весільна сукня, клятва у вічному коханні та її закохані очі, але ще й рахунки за електрику, розподіл бюджету нехитрим, але мудрим та фінансово грамотним шляхом: мої гроші — це наші гроші, її гроші – це лише її гроші. Я не знав, що шлюб — він, як другий батько, навчить усьому, починаючи від того, як правильно класти плитку, клеїти шпалери, закінчуючи тим, як розбирати і збирати пральну машину. До речі, після стількох років шлюбу я раптом зненацька усвідомив, що можу підробляти сантехніком.

Я не знав, що дружина — це не лише вічна коханка, жриця кохання, храм похоті, а ще й великий сірий кардинал. Останні кілька років я почав помічати, що найчастіше серйозні рішення, які ми приймаємо удвох, вона вже давно прийняла сама і спокійно чекає, коли я нарешті дійду до істини. Я не знав, що розумна дружина — це не тільки відкрита бібліотека, бери — і читай, пізнай, будь розумнішим, але ще й вічний стусан під дупу: не сиди рівно, дій, розвивайся, ми повинні жити краще. Немає більш переконливого мотиватора ніж дружина! Повірте, я слухав лекції Кійосакі, Грейс, Робіннсона, але так, як подає інформацію дружина — не подасть ніхто. Якщо в тебе щось не виходить, то ти недостатньо мотивований…

Я не знав, що любов кудись йде з роками, вірніше, що не буває вічної любові, яку можна було б один раз запалити, а потім все життя насолоджуватися. Любити роками - це означає постійно закохуватися. Знову і знову… Через образи, через непорозуміння, через біль. Кохання гине в душах тих, хто не вміє прощати. І прокидається щоразу в тих душах, які вміють відпускати вантаж образ незважаючи ні на що.

Я не знав, що отримуючи дружину, я отримую психолога, кращого друга, коханку, вічного союзника в будь-якій війні, мудреця та дитину в одній особі. У ті хвилини, коли, здається, що мене на цьому світі не зрозуміє — підходить дружина, мовчки слухає і розуміє. Я не знав, що висловлювання Булгакова: «Той, хто любить, повинен розділяти долю того, кого він любить», я по-справжньому зрозумію тільки в шлюбі. Той, хто любить, завжди переймає біль того, кого любить — це істина.

Я не знав, що закон щасливого шлюбу — це спочатку вибрати відповідну тобі людину і будувати з нею стосунки на абсолютній довірі та повазі. Ніщо так не розслаблює жінку, як довіра до чоловіка та впевненість у завтрашньому дні. Ніщо так не розслабляє чоловіка, як відсутність стусану під зад!

Я не знав, що закохуватися в одну людину все своє життя — це мистецтво... Турбота часом цінніша за дорогі подарунки. А звичайні дотики і обійми в спокійну «погоду» промовистіше Шекспіра говорять про почуття.

В'ячеслав Прах