Очільник міністерства освіти і науки України Оксен Лісовий вимагає від педагогів усіх освітніх закладів у робочий час спілкуватися лише державною мовою. При цьому не лише з учнями, а й між собою.
Про це йдеться у листі міністра до очільників закладів освіти.
Лісовий наголосив: у межах освітнього процесу має лунати державна мова. Зокрема, під час:
уроків (крім занять з навчальних предметів, які викладають іноземними мовами або мовами корінних народів і національних меншин);
спілкування педагогів, викладачів, іншого персоналу навчальних закладів з учнями та між собою.
Очільник МОН при цьому нагадав: згідно зі статтею 9 мовного закону науково-педагогічні та наукові працівники, крім іноземців чи осіб без громадянства, мають знати й спілкуватися українською мовою.
Натомість представники корінних народів і національних меншин України, за словами міністра, мають право здобувати освіту рідною мовою поряд із державною. Російська мова не має відповідних пільг.
Міністр освіти також рекомендує закладам освіти посилити роботу з популяризації української мови та заохочення її застосування в спілкуванні під час уроків і на перервах.
Як відомо, мовний омбудсмен Тарас Кремінь заявив: чимало батьків скаржиться, що на перервах у школі діти спілкуються російською. Вчителі на це не реагують, бо часто самі спілкуються мовою країни-агресора.
При цьому Кремінь наголосив: перерва – частина освітнього процесу, тому вимагає спілкування лише українською.
Освітній процес, до слова, включає уроки, перерви, виховну роботу, спілкування у класах, учительських, їдальнях, коридорах, спортивних залах, на стадіоні, на території школи.
У Міністерстві освіти і науки нашої держави наголосили: мова освітнього процесу – українська. Ця норма обов’язкова для виконання.
Розмови про наболіле, або Якби ми вчились так, як треба…
…До речі, і військова освіта, і армія в цілому – сфера особлива.
… Всю роботу з впровадження української мови як державної, можливо, й починати слід саме зі Збройних Сил, що справило б величезний позитивний вплив на всі інші сфери українського суспільства. Думка зрозуміла й переконлива. Тому, по-перше, що всі накази, розпорядження, пояснення, надто у бойовій обстановці, повинні бути максимально чіткими, недвозначними, отже, й недвомовними (“якщо в цивільних структурах ще якось можна терпіти двомовність, то в армії і загалом у силових структурах вона просто небезпечна, адже раз-по-раз може обертатися плутаниною,непорозуміння, навіть зривом оперативних завдань”). А по-друге, в жодній іншій сфері не існує такої чіткості щодо мовних вимог, як у Законі “Про Збройні Сили України” від 6. ХІ. 1991 р., де у ст.11 сказано: “У Збройних Силах України використовується державна мова відповідно до чинного законодавства.
Анатолій ПОГРІБНИЙ,
перший заступник Міністра освіти України (1992-1994 роки)
Бій за українську державність триває. Зброєю. Словом
Ворог це розуміє.
Тому воює з мовознавцями