Того суспільства, яким може стати Україна

Вчитель Танаха – насправді спецназівець.

А вихователька в дитсадку взагалі офіцер розвідки.

Ніхто й не знав, що розмальований татухами сусід-хайтекіст — командир танкової роти, і було непомітно, що підрядник у прикольній шапці, що будує будинок через дорогу, — бойовий льотчик.

Елегантна адвокатеса не вилазить із оперативного штабу дивізії, а кумедний продавець із продуктової лавки — снайпер, який прямо зараз лежить на напівзруйнованому даху в Газі.

Кажуть, що сувора завідувачка відділення банку є замкомандиром батальйону Служби тилу в «Готелях Мертвого моря», усміхнений водій автобуса командує артилерійською батареєю на півночі країни, а кмітливий дизайнер інтер’єру – фельдшер в Юдеї та Самарії.

Кажуть, що ботан-студент факультету фізики здійснює неймовірні операції у військово-морських силах.  А може він взагалі в спецназі Генштабу.

Вони виглядають як прості люди, у звичайному одязі, зі звичайною роботою та звичайним життям.

Але все це – прикриття.

Тому що коли терміново треба, вони відкривають якусь потаємну шафу або приховану полицю або витягують ящик з-під ліжка, дістають чарівну мантію і йдуть рятувати світ.

Ми виглядаємо непомітно, але якщо чесно-пречесно – ми держава супергероїв!

Ірина Ярошинська