Це немале виробництво організував полковник у відставці Леонід Цехановський. Чоловікові вже 72 роки, у нього пристойна військова пенсія і все необхідне для спокійного життя. Але йому небайдужа доля наших захисників та захисниць. Подумки він постійно з ними там, на передовій і зв’язком, і думками, і регулярними візитами з дуже потрібними бійцям речами.
На початку повномасштабної війни Леонід Броніславович звернув увагу на те, що нашим підрозділам бракує захисного спорядження. Броньованій техніці не вистачає маскувальних сіток, а розвідникам та снайперам — кікімор. Так військові називають маскувальні костюми та халати.
Спочатку залучив невелику групу людей для плетіння, а сам мотався по Україні в пошуках витратних матеріалів. У Харкові натрапив на капроновий джгут, в Одесі знайшов виробників нейлонової нитки-жилки. Навідався до місцевих швейних цехів, налагодив стосунки з подібними підприємствами по області.
Обрізки від шевців діставалися безкоштовно, а за все інше потрібно було платити. Пішов до фермерів на поклон, багатьох переконав. Але тут нова заморочка: безнали, бухгалтерія. Спільно з однодумцем Оленою Іванчук, лікаркою з Козятина, створили громадське об’єднання «Суспільні ініціативи Козятинщини», щоб вести облік та звітність.
Коли матеріалів вже було вдосталь, Леонід Броніславович пішов по місцевих школах. Казав керівникам, що найкраще патріотичне виховання — це власноручна допомога ЗСУ. А потім поспілкувався з учнями: спрацювало і надихає та мотивує. Наразі 32 школи із громад колишнього козятинського району плетуть сітки та захисну амуніцію для ЗСУ.
– Я завжди вітаюся з ними по-фронтовому: «Слава Україні!», а вони так дзвінко відповідають «Героям Слава!», що шибки можуть повилітати. Приємно навідуватись до козятинського залізничного училища. Тут така патріотична атмосфера, що підзаряджаюсь нею сам. Не дай Господь не підвезти їм вчасно матеріали, серйозно образяться.
Тому полковник Цехановський майже увесь час у дорозі. Крайній раз навідався до знайомих танкістів. Командир підрозділу розповів, що сплетена учнями сітка «впіймала» рашистський дрон «Ланцет». Він застряг, замортизував у нейлонових нитках. І згодом ще один «Леопард» врятувала козятинська маскувальна сітка.
Після цих випадків Леонід Броніславович перевів усіх волонтерів на плетіння таких антидронових сіток з товстої нейлонової нитки.
– Нас якось попросили надати дані з кількості задіяних у нашій структурі волонтерів. Порахували і здивувалися: більше 5 тисяч учнів, сотні дорослих.
Наприклад, основу для кікімор нам відшиває літня майстриня, колишня швачка козятинської фабрики. Їй вже за 80. Це я стосовно віку. Подивіться в мережі скільки старших людей допомагають зараз армії. Жінка, якій сто років, в’яже для бійців шкарпетки, її ровесники роблять окопні свічки, сушню, борщові набори. Хочу вклонитися цим людям… Проти них я ще пацан з військовою підготовкою.
А маскувальні костюми та халати — це окрема і не менш делікатна справа. Тут дрібниць немає, бо від них залежить життя снайпера чи розвідника. Їх виготовляють лише з натуральної мішковини. Синтетика спотворює фарбу. А натуральної мішковини, на жаль, в Україні майже не залишилось, — продовжує полковник Цехановський. — Знайшов аж в Черкасах великі імпортні мішки з-під кави. Якраз те, що треба. Ріжемо на квадрати, розбираємо. Фарбую нитки сам, бо це чи не найголовніше у виробі. Виготовляємо три види кікімор. Але всі вони на колір різні — залежно від регіону та пори року. Вони себе вже зарекомендували на фронті. І тепер маємо конкретні замовлення від бойових частин.
Насправді, об’єм відправлень у козятинських маскувальників вже такий, що самотужки возити їх на передову непросто. Тому користуються послугами «Нової пошти». І за півтора року кількість посилок виросла в 5 разів. Це навіть важко собі уявити — три тисячі маскувальних сіток по 18 або 54 кв. м.
Щомісяця Леонід Броніславович витрачає на пальне в середньому 5000 гривень. Це пронципово чисто його витрати, а точніше, донати з пенсії. Бо щодня треба їхати: привезти, відвезти. Каже, що на фронті зараз дуже важко. Нещодавно навідався до 3-ї штурмової бригади. Відчаю в очах наших захисників він не побачив. Мужні і відважні бійці бригади професійно роблять свою роботу.
– Війна не обходиться без втрат. Інша справа скільки їх. Контрнаступ був передчасним, це вже визнали всі. Українська армія не мала достатньо ресурсів. До того ж окупанти оперативно звели потужні фортицікаційні лінії оборони, влаштували мінні поля...
Зрозуміло, що війна затягується, і наша армія ставатиме в оборону, щоб відновитися. А це означає, що потрібне буде поповнення техніки, боєприпасів, людських ресурсів. На жаль, мобілізація торкнеться великої кількості українців, — каже Леонід Броніславович. – А це наші родичі, близькі, друзі. Це люди, на повернення яких ми чекатимемо. І щоб вони повернулися живими, кожен з нас повинен допомагати армії стати сильнішою за ворожу. Плетіть маскувальні сітки, бо їх треба дуже багато, виготовляйте захисний одяг, окопні свічки, продовольчі набори, теплі шкарпетки. Скидайтеся на дрони, автівки, амуніцію, тепловізори.
Наміри окупантів стосовно нашого майбутнього вже не приховуються. Вони — терористи, які прийшли убивати та грабувати. Вони прийшли, щоб знищити нас як націю. Мусимо вистояти. Розслаблятися зарано, лише всі разом — переможемо.
Анатолій ЖУЧИНСЬКИЙ
