Вони наші біль і гордість! Вінниччина прощається із загиблими на цьому тижні Героями

Знову війна омиває слізьми Шпиківську громаду

7 грудня під час ворожого стрілецького бою біля н.п. Авдіївка Покровського району Донецької області обірвалось життя мужнього воїна Валерія Яковишена, жителя с.Юрківка Шпиківської громади.

Солдат Яковишен був водієм-ковалем відділення спеціальних робіт взводу ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону. На небо полинула душа захисника…

Два дні не дожив до свого 40-річчя

Андрій Бодарев — житель с.Миролюбівка Піщанської громади — до останнього був вірний військовій присязі. Але російський окупант безжально обірвав його життя.

З початком повномасштабної війни Андрію довелося взяти до рук зброю та боронити усе, що любив. Солдат Бодарев був старшим стрільцем-оператором механізованого відділення мотопіхотної роти. 7 грудня поблизу н. п. Невельське Покровського району Донецької області захисник загинув.

Герої… Герої… Герої

І туга, і гордість без меж…

По серцю знов мчить борозною

Черговий солдатський кортеж.

Прийняв останній бій ще один відважний воїн — Сергій Бащук із с.Михайлівка. З 24 лютого цього року захисник вважався безвісти зниклим. Відповідно до збігу по ДНК-експертизі стало відомо, що Герой загинув в ході штурмових дій з боку противника у м.Вугледар Донецької області.

8 грудня Жмеринська громада провела в останню путь полеглого за Україну та майбутнє кожного українця командира 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу батальйону «Ангели Вінниччини», молодшого сержанта Ігоря Лауту.

З осені 2022 року відважний та сміливий воїн Ігор Лаута пліч-о-пліч з побратимами 38-го окремого стрілецького батальйону «Ангели Вінниччини» наближав Перемогу. Працелюбний, витривалий, щирий та доброзичливий — таким був Ігор Лаута та назавжди залишиться в серцях рідних, близьких, друзів, колег-залізничників, з якими працював у Жмеринці в локомотивному депо, та побратимів.

Загинув мужній воїн-оборонець 27 листопада поблизу н. п. Терни Лиманського району на Донеччині. Серце Ігоря зупинилось на 33-му році життя.

Знову страшна втрата в Уланівській громаді

Під час виконання бойового завдання 21 листопада в районі н.п. Новоданилівка Запорізької області загинув Андрій Димніч, житель села Маркуші.

11 грудня Могилів-Подільська громада прощалася з нашим Захисником Віктором Лабуном. Смерть його наздогнала 5 грудня під час виконання військового обов’язку.

Два траурні кортежі у Вінниці

На Сабарівській Алеї слави попрощалися із Захисниками України Русланом Лемпіцьким та Яношем Подуфальським.

Руслан Лемпіцький у мирному житті мав фах юриста. Проте доля привела Руслана до Збройних сил України. У 2015 році чоловік добровільно вступив до лав тоді полку «Азов». Брав участь у багатьох боях на Донеччині та Луганщині, у тому числі на Світлодарській дузі.

Отримав звання штаб-сержанта 3-ї окремої штурмової бригади спеціального призначення полку «Азов». На початку повномасштабного вторгнення захищав Маріуполь. Загинув під час оборони «Азовсталі». Без батька залишились двоє неповнолітніх дітей. Посмертно був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Янош Подуфальський — вінничанин, випускник школи №14. У 2022 році пішов на фронт. Рік він боронив Україну від окупантів. Та, на жаль, 4 грудня у Краматорську відбувся останній бій Яноша… Йому було лише 28 років.

Остання дорога Анатолія Пуремчука

Воїн родом із с. Непедівка. Працював у Козятині на залізниці. З 2000 року — в міських комунальних підприємствах «Відродження» та «Чисте місто».

27 січня був призваний до лав Збройних сил України. Військові навчання проходив у Одесі, після чого був відправлений в Донецьку область. Ішов на всі завдання, навіть якщо хтось відмовлявся. До молодих хлопців ставився, як до своїх дітей. Оберігав їх та підтримував. «Добрий» — таким позивним нагородили Анатолія побратими.

У жовтні цього року прийшов у відпустку та одружився. А далі знову на фронт.

29 листопада водій відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу 3-го механізованого батальйону Анатолій Пуремчук біля н. п. Терни Донецької області в результаті стрілецького бою під час виконання бойового завдання загинув.

Тростянеччина в жалобі…

6 грудня загинув мужній воїн Максим Чепка.

Солдат Чепка, військовослужбовець однієї з в/ч, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув біля н.п. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області. Навіки 31…

Бершадь на колінах

Загинув щирий патріот України Сергій Бондаренко. З 7 вересня вважався безвісти зниклим, та, на превеликий жаль, ДНК підтвердило загибель Героя, який до останнього свого подиху виконував бойове завдання в районі н.п. Оріхово-Василівка Донецької області.

Сірий грудень приніс похоронку

4 грудня в боях за Україну загинув гніванчанин Павло Бабій. Захисник родом з Гнівані. Навчався в Сутисківській школі-інтернаті. Потім – в Житомирській вечірній школі, де здобув професію водія. За спеціальністю працював на Гніванському кар’єрі. Коли розпочалась повномасштабна війна, чоловік добровільно став на захист держави. 4 грудня старший солдат, гранатометник Павло Бабій загинув поблизу н.п. Невельське Покровського району Донецької області.

У чоловіка залишилась четверо дітей, двоє з яких ще неповнолітні…

Сам виховував двох дітей, але пішов на фронт

Сергій Остапенко воював у складі 35-ої окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Остроградського. Бив ворога із липня цього року. Загинув воїн під час виконання бойового завдання поблизу н. п. Кринки Херсонської області 21 листопада. Сергій Остапенко народився 29 червня 1983 року у Вінниці, де закінчив ліцей №29, а потім ДНЗ «ЦПТО №1». Працював, самостійно виховував двоє дітей та захоплювався спортом.

Живий коридор у Стрижавці

Анатолію Павличу було 35. До війни працював на Вінницькому обласному заводі залізобетонних виробів і конструкцій. У 2006-му Анатолія призвали до армії. Проходив службу у Сухопутних військах Збройних сил України. 20 квітня 2022 року був призваний до лав ЗСУ. Проходив навчання у Львові. Був навідником 1-го механічного відділення механізованого батальйону. Загинув 4 грудня під час виконання бойового завдання поблизу с. Новоданилівки Запорізької області.

Недожив, недолюбив… Лише три місяці тому Анатолій одружився з коханою Іриною…

У Кущинцях жалоба за молодим Героєм

8 грудня громада попрощалася з молодим красенем, звитяжним воїном — Ярославом Самарухою. Хлопець мав мирний фах тракториста. Ярослав відслужив строкову службу та у 2018 році підписав контракт, продовживши службу у м. Хмельницький. Був старшим солдатом, водієм аеродромно-будівельного взводу 352 ОІаБ ЗСУ.

Важкими були його дитинство та юність, але він не зламався, витримував всі виклики долі. Йому ще б жити та жити, але доля розпорядилася по-своєму, і тепер йому назавжди 25… Свій останній світанок воїн зустрів на Миколаївщині 30 листопада.

У Карбівці Гайсинської громади провели в останню дорогу Сергія Мельнійчука

7 грудня у Карбівському старостинському окрузі зі смутком та болем в серці провели в останню путь захисника України Сергія Мельнійчука. Захисник був мобілізований до лав Національної гвардії України у кінці серпня цього року. Службу проходив на посаді старшого солдата-оператора безпілотних літальних апаратів батальйону оперативного призначення 15-ї бригади оперативного призначення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади. Свій останній бій зустрів 2 грудня поблизу н. п. Вербове на Запоріжжі.

Сутисківська територіальна громада у скорботі

Загинув старший сержант Крисько Олександр Леонтійович, 08.03.1986 року народження, під час виконання бойового завдання із стримування військової агресії російської федерації в районі н. п. Вербове Пологівського району Запорізької області в результаті мінометного обстрілу противником. Він був люблячим чоловіком, хорошим батьком та вірним побратимом. 30.11.2023 уся громада проводжала захисника в останню путь на колінах.

У Губнику поховали Сергія Лукіяненка

6 грудня відбувся чин похорону військовослужбовця Сергія Лукіяненка, який загинув 10 жовтня під час виконання бойового завдання в районі н. п. Первомайське Донецької області. Службу проходив на посаді солдата- гранатометника 11 ОМпБ 59 бригади. У Героя залишились мати, батько та двоє синів.

Під моторошний крик птахів прощались із Олександром Сєріковим.

Олександр — сержант Збройних сил України, загинув 30 жовтня під час воєнних подій в районі н. п. Красногорівка Донецької області.

Народився і виріс герой у місті Гайсин. Його військовий шлях вражав великою самовідданістю та професіоналізмом. Разом зі своїми спільниками він обороняв нашу землю на Донеччині.

Не забувайте своїх героїв.

Не переставайте приходити прощатися.

Нехай не зупиняють вас мороз і сніг.

Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв… Вічна слава і вічна пам’ять…

Сторінку підготувала Людмила ПОЛІЩУК