«Місяць тому сильно прихопило серце, відчула сильний біль і задишку. З електронним направленням від сімейного лікаря я звернулась до кардіолога, — написала в редакцію 62-річна Катерина Андріївна з Тульчинського району. — Мені зробили УЗД серця, призначили крапельниці — 10 сеансів. Треба було ставити крапельниці вдома, бо до лікарні 2,5 км, а ходити я не можу, задихаюсь. Пішла до лікарні просити допомогу.

У кабінеті сімейного лікаря було три медсестри. Одна відразу вийшла, друга сказала, що в неї хребцева грижа, а третя заявила, що йде у відпустку. Сімейний лікар, мовляв, на виклику.

Але коли я пішла додому, то помітила, що у дворі сімейного лікаря стояла «Швидка допомога». Я покликала його, пояснила ситуацію, просила, щоб привозив медсестру до мене додому машиною. А він незадоволено сказав, що немає бензину.

Як так? Йому щодня їздити додому бензин є, бо в нього болять ноги, а мені запропонував наймати машину. З моєю пенсією 2520 грн? Тричі я купували медикаменти в аптеці на суми 2585 грн, 2450 грн і 700 грн (чеки додаються). Хіба я ще можу наймати 10 днів машину? Невже ніхто із медсестер не може прийти?

То навіщо я укладала договір з сімейним лікарем? Щоб він отримував гарну зарплату? Пенсіонери хочуть жити. Але для нас у нього рецепт простий: «Дивіться у свій паспорт і надійтесь на Бога, бо я не Бог!» Сто разів ставлю собі запитання: «Для чого нам сімейний лікар?»