По-перше, мені складно уявити, що комусь із представниць слабкої статі потрібен спеціальний день, щоб відчути себе жінкою.
Скажу чесно, я намагалася якось для себе реабілітувати цей день. Більш того, навіть шукала корінь проблеми в своїх дитячих комплексах. Але ніяких психологічних травм з 8 Березня у мене не пов’язано. Мій батько, як і всі радянські інтелігенти, це свято ніколи не пропускав і обдаровував все своє жіноче царство червоними гвоздиками, які, як герой фільму «Службовий роман», приносив у портфелі. Вже тоді цей дурнувато-урочистий вигляд тата та ці квіти викликали в мені якийсь дискомфорт і відчуття незручності ситуації. З того часу ні дурних, ні урочистих чоловіків я на дух не переношу. Як і гвоздики. Незабаром естафету батька перехопили більш молоді особи. Але до квітів стали дарувати непотрібні сервізи в супроводі якогось плюшевого представника фауни. Зараз весь цей плюшевий десант на чолі з блакитним зайцем у людський зріст благополучно висадився на дачі.
Якийсь час я думала, що справа в подарунках — і якби мені хтось 8 Березня вручив ключі від пентхауса або кабріолета, ставлення до цього дня у мене було б кардинально інше. Але, з іншого боку, я ж не єдина обділена в цей день жінка. Та й серед подарунків були цілком дорогі. Своїм нестандартним ставленням до 8 Березня я якось поділилася з одним зі своїх однокурсників. Виявилося, що він так само не розуміє сенсу свята, моторошно дратується при вигляді дурнувато-урочистих чоловіків і не любить дарувати м’які іграшки. Я тут же вийшла за однокурсника заміж, і ми стали разом ненавидіти 8 Березня. Тим більше що робити це, коли ти отримуєш квіти і подарунки протягом всього року, зовсім не складно. Але одна справа ненавидіти удвох і зовсім інша, коли у тебе з’являються діти. Пояснити дитині, чому в цей день вона має любити маму ще більше, ніж в інші, просто неможливо. Та й в дошкільних установах свої правила, і два рази на рік ти зобов’язана на сльозу розчулення в актовому залі під протяжне «Мамочка — ластівка, мій чудовий пролісок!»
Але найжахливіше починається саме 8 Березня. Бо тут тобі чоловік з квітами, який хоч і розділяє твої погляди і навіть уточнив напередодні орієнтири, про всяк випадок вирішив підстрахуватися — бо кращого для жінки приводу для скандалу, ніж відсутність подарунка на 8 Березня, і не придумаєш. А те, що я жінка, я йому сама посилено доводила весь рік. Слідом настає час дзвінків і СМС.
Тим часом п’яні чоловіки весь день на вулицях будуть урочисто дарувати дурні посмішки і перегар, телевізор вітати «жєнщін», а дівчатка одна за одною в соцмережах хвалитимуться подарунками від милих і робитимуть селфі на тлі букетів. І лише наступного дня настане полегшення. 9 березня — ось найкраще свято для мене! День, з якого ти знову можеш бути красивою, розумною, успішною і улюбленою саме тому, що ти така насправді, а не хтось визначив спеціальний день.
Світлана, 28 років
