Валерій Лобановський (1939-2002) − легенда світового футболу. Один із найкращих тренерів в історії цієї чудової гри. Багаторічний наставник київського «Динамо», з яким завоював безліч трофеїв, серед яких два Кубки Кубків і Суперкубок УЄФА.

Восьмиразовий чемпіон СРСР, шестиразовий володар Кубка СРСР, п’ятиразовий чемпіон України, триразовий володар Кубка України. Тричі тренував збірну СРСР, з якою ставав срібним призером чемпіонату Європи 1988 року.

Лобановський прославився вмінням надзвичайно точно подавати підкручені м’ячі з кутових та штрафних ударів («сухий лист») – часто після передач Лобановського м’яч влітав у ворота безпосередньо з кутового. Завдяки цьому вмінню футболіст прославився на весь Радянський Союз. На тренуваннях відпрацьовував удари такого типу, використовуючи фізичний «ефект Маґнуса» і власні математичні підрахунки.

У Валерія Васильовича було безліч прізвиськ, які характеризували залізний характер і тренерський талант радянського генія. Лобановського називали Метр, Полковник, Айсберг і ВВЛ.

Знаменитий тренер вірив у магічну сутність числа «13» і забороняв футболістам виходити під цим номером на поле. Він особисто перевіряв комплекти одягу, і якщо знаходив футболку з написом «13», то викидав її в сміття.

У Лобановського була мрія − виграти Кубок європейських чемпіонів, пізніше Лігу чемпіонів, якій не дано було здійсниться. «Динамо» тричі оступалося в півфіналах найпрестижнішого клубного турніру. 7 травня 2002 року у Лобановського на матчі в Запоріжжі стався інсульт, від наслідків якого він помер через п’ять днів. 15 травня 2002, Лобановському посмертно надали звання Героя України. Іменем Валерія Васильовича названо київський стадіон «Динамо». Фінал Ліги чемпіонів сезону 2001/2002, який проходив 15 травня, розпочався з хвилини мовчання в пам’ять про великого гравця і тренера.