Від редакції. Ми продовжуємо нашу рубрику – «Шокуючі факти із минулого Вінниччини». У ній ми повертатимемось до резонансних подій, про які свого часу детально писали та які шокували Вінницю та область, Україну. Досліджуємо, як склалась доля наших героїв у подальшому житті. Раді будемо вислухати і ваші відгуки, думки та судження стосовно цих подій, нагадування деталей, які виявились непоміченими. Обговорюємо разом – на сайті «33-й новини»…

Це сталось у 2002 році взимку. У Юрія Іванова, тодішнього голови Вінницької облдержадміністрації, серед білого дня з другого класу школи-ліцею № 7 було викрадено внука Андрія Іванова. Це був перший випадок кіднепінгу у Вінницькій області. І ще – такого рівня! Новина настільки була неймовірною, що багато хто одразу в це не повірив.

– Одразу було оголошено план перехвату — я тоді очолював ДАІ області. Бо була підозра, що Андрія (інший онук звався Артем, тому багато хто плутав ці імена, і досьогодні не може зрозуміти, кого ж викрадали – Андрія чи Артема) – могли викрасти іногородні бандити. Говорили про заїжджу із Дніпропетровська банду викрадачів, за викуп дітей, – згадує генерал Василь Поліщук. – Але результату не було.

– Андрій із батьком Костянтином, старшим сином Юрія Іванова, та матір’ю тоді проживав у всім відомому так званому обкомівському будинку, що по Василя Порика. І вже всі ми цей тиждень були шоковані зникненням дитини і невідомістю. Андрій був гіперактивною дитиною, тому дружив із багатьма своїми ровесниками по будинку, бував у нас вдома, — згадують сусіди. – Тут проживав і менший брат Сергій із родиною, Олександр Домбровський, що також був і мером Вінниці, і губернатором, другом батька Андрія, інші відомі сім’ї. Тому всі одразу стали, як могли, підключатись. Чомусь викрадачі довго не виходили на зв’язок. З’ясувалось, що черговий правоохоронець просто вчасно не підійшов до телефону і дзвінок зірвався. Викрадачка вираховувала секунди, щоб не засікли, звідки телефонує…

Зрозуміло, що робили все можливе і неможливе, прослуховувались телефони. Навіть літак підіймали в повітря для пеленгації – все марно.

– У школі одразу всі мобілізувались і почали опитувати дітей. Так, зі слів однокласників початкових класів ми дізнались, що Андрія покликала якась тьотя, – згадують у сьомому ліцеї вчителі. – А що тоді пережили вихователі цього класу та директор Олександр Сухомовський – важко уявити. З елітної школи ось так просто взяли і вивели другокласника!

У той час Вінницьке обласне управління міліції очолював Валерій Бевз, міське, якому безпосередньо випало вести оперативно-розшукові роботи – Володимир Лисий.

– Наші опери карного розшуку разом із УБОЗ вели розшук. Зрозуміло, що в область виїхала оперативна група з міністерства. Найважче всім було повірити, що на таке наважилась жінка та ще й без кримінального минулого.

Перевіряли усі версії. Але викрадачка також маскувалась. Вона телефонувала із різних автоматів, вимагаючи викуп. Ховалась у кучугурах снігу, накриваючись білим простирадлом, і вела нагляд. Саме тому зривались її зустрічі і передача грошей, спочатку на Келецькій. Потім вона зуміла втекти, спустившись в яр по снігу на Свердловському масиві. Її дзвінок запеленгували на Центральному автовокзалі у Вінниці. Там її й затримали. Всі зустрічі вона призначала вночі, на 4-ту годину ранку, коли присипляється увага у будь-якої людини. Навіть оперативника.

Після затримання виявилось, що викрадачка Лариса Яблучникова родом із Чернівецької області, наймала квартиру у Вінниці та працювала медсестрою разом із мамою Андрія. Знала про те, де він навчається, вивчила графік. Прийшла у школу, покликала хлопчика. Сказала, що його чекає сюрприз. Тримала в квартирі, колола заспокійливе, щоб він постійно спав.

– Нам надійшла інформація від однієї небайдужої жінки із вул. Келецької, що вона побачила в жінки, що проживала поряд, хлопчика, схожого на Андрія, який раніше з нею не проживав.

Ми почали вести нагляд, ось так і затримали викрадачку. Під час допиту вона говорила, що комусь там із її родини була потрібна термінова операція, потрібні були гроші, тому й зважилась на цей крок, – ділиться Володимир Лисий, тодішній начальник міліції міста Вінниці.

Суд, як відомо, був публічним. На нього ходили батьки Андрія, товариш Костянтина Іванова, нині нардеп Олександр Домбровський. На суд із сусідньої області приїздила мати Лариси Яблучникової та донька-школярка. Мама, щоб найняти доньці адвоката, продала останню корову… По справі ще згадувався співмешканець викрадачки Лариси, але вона його вину заперечила і взяла все на себе. Хоча були розмови, що він все-таки їй допомагав викрадати та утримувати Андрія.

Ларису Яблучникову визнали винною. Їй присудили 12 років позбавлення волі з виплатою сотень тисяч моральної компенсації сім’ї Іванова. На той час це були дуже великі кошти.

Сьогодні Андрій Іванов вже закінчив Київський університет ім. Шевченка, став юристом.

Лариса Яблучникова не відсиділа повністю свій термін ув’язнення, за кілька років до цього вийшла за умовно-достроковим звільненням. Донька та мати не навідували її у в’язниці, кажуть, вони від неї відреклись і її доньку виховала бабуся.

Ще більша трагедія сколихнула сім’ю Іванових через кілька років. На новому автомобілі «Мерседес», не справившись із керуванням, серед білого дня розбився старший син Юрія Іванова Костянтин, батько Андрія.

Учасники тих подій досі не можуть забути ці дві шокуючих події із життя дуже впливової людини Віннниччини, голови Вінницької облдержадміністрації, до цього – голови Вінницької облради Юрія Іванова. Сьогодні він пенсіонер. Не так давно похоронив дружину, проживає в заміському будинку у с. Селищі. Внук Андрій– найрідніша людина і надія діда.

Важко уявити, по якому лезу бритви провела доля цього хлопця і те, що могло б статись, якби хтось злякав Ларису Яблучникову і вона вдалась до замітання слідів…

Фото з архіву газети
Ведуча рубрики,
Заслужений
журналіст України