Через спробу колишнього і теперішнього керівників відповідного департаменту Міноборони та керівництва «Львівського арсеналу» привласнити 1,5 мільярда гривень підрозділи ЗСУ залишилися без боєприпасів. Якраз в найгарячішу фазу контрнаступу.
За словами військових, одна міна може знешкодити від одного до десяти ворожих солдатів. І, як мінімум, при влучному попаданні одну одиницю бойової техніки.
Це може бути і танк, і броньовані машини, гармата чи міномет агресора. До того ж всі військові знають, що найефективніша зброя під час наступу — це міномет. Звісно, якщо він забезпечений достатнім боєкомплектом.
Це зовсім невдячна але необхідна арифметика: тепер кожен зможе порахувати можливі втрати наших сил оборони через відсутність у потрібний момент тих ста тисяч мін. І, думаю, що колишній та теперішній керівники відповідного департаменту Міністерства оборони України та керівник арсеналу достатньо грамотні люди, щоб зробити цей підрахунок.
Бо справа, як виявляється, не лише в тих грошах, які хотіли украсти з бюджету люди, відповідальні за оперативне забезпечення сил оборони боєприпасами. Все значно складніше. Адже у змові були колишній та теперішній керівники департаменту Міноборони. Тобто навіть заміна сумнівних гравців в команді МО зовсім не гарантує, що натомість не прийде точно такий же самий ласий до кривавих грошей чиновник чи ланка у схемі.
І ще страшніше, що хороводи із «перекиданням кадрів» не сприяють очищенню владних коридорів. Адже розслідування по цих справах затягуються, а потім зникають з поля зору громадськості. І, зрештою, злочинці відбуваються незначним покаранням. А тим часом абсолютно свідомо на посаду ставиться інша фігура, щоб «схема не заіржавіла?» А головних відповідальних осіб взагалі з почестями відправляють у відставку...
Про моральність, патріотизм та присягу цих номінальних військових та чиновників навіть не варто говорити. На жаль, війна щодня показує суспільству справжє обличчя влади. Вони і досі живуть тим, щоб обікрасти народ. І багатьом з них байдуже, якою ціною. Їм, в теплих кабінетах, ніколи розчулюватися на тисячі смертей наших захисників, котрі не отримали вчасно ті міни і не змогли дати відсіч ворогу.
Точніше — ворогам, бо на таку злочинну оборудку під час війни здатен лише ворог. Наразі ми говоримо лише про один випадок із щоденних корупційних буднів у владних коридорах. І спроба применшити зло, яке вчиняють ці «комерсанти на солдатській крові» тим, що гроші ніби повернули в бюджет, абсолютно не грає. Адже втрачених через цинізм чиновників життів вже ніхто не зможе повернути.
Після такого шоку починають згадуватись берці, у яких відлітає підошва на третій день, Однострої, що спалахують, як сірник, зимньо-літні курточки з Туреччини та яйця по 17 гривень. Розумію, що у багатьох уже на ці яйця алергія. Але починалося все саме з них. І чомусь цьому відразу не дали належної оцінки на найвищому рівні. Але саме з цих «золотих яєць» наші західні партнери почали робити для себе якісь висновки і проводити ретельний аудит військових витрат.
Поки що нам повідомили про десять з половиною мільярдів, можливо, вкрадених з бюджету Сил оборони. А тим часом запитайте у дружин та родичів мобілізованих військових: звідки у них якісні берці та амуніція? Уже знаєте, що почуєте у відповідь. Так, купили власним коштом. У кращому випадку в складчину — допомогли волонтери. То чия це війна?
До речі, за даними Служби безпеки України, одного з підозрюваних по цій справі затримали при спробі виїзду за кордон. Іншим обирають запобіжні заходи. Максимально, що їм загрожує — до 12 років тюрми з конфіскацією майна. Як кажуть, країна має знати в обличчя не лише своїх героїв, але й антигероїв. Телеграм-канал «Оперативний ЗСУ» називає деяких фігурантів справи:
колишній керівник Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міноборони Олександр Лієв; нинішній керівник цього департаменту Тоомас Накхура; керівник ТОВ «Львівський арсенал» екснардеп Юрій Збітнєв.
Відомий журналіст, який свого часу збирав біля екранів мільйони українців, ще на початку цієї страшної війни заявляв, що таких мародерів за законом військового часу потрібно розстрілювати. Мовляв, інакше вони не перестануть красти, як і їхні попередники та послідовники.
Здається, пора це питання виносити на розсуд суспільства. Кара за подібні злочини має бути найвищою. І, взагалі, будь-яке розкрадання чиновниками народних ресурсів у період війни нарешті має прирівнятися до зради Батьківщини, для якої зараз кожна бюджетна копійка має значення.
Анатолій Жучинський
