Ми вже розповідали про вінничанина Євгена Книша, який разом із подругою Людмилою поїхали відпочивати на гірський курорт Драгобрат і там заблукали під час катання на лижах.
Найстрашніше було те, що довкола блукав голодний ведмідь, і в будь-яку мить могло статись лихо. На щастя, Женю та Люду через три дні після зникнення знайшли рятувальники. Спочатку їм було важко згадувати пережите, адже мороз та втома дали про себе знати… Але тепер вони погодились розповісти, як вижили у горах, та дали поради іншим, хто планує поїхати на лижі до Карпат.
– У Карпати кататися на лижах їжджу кожної зими — з 2009 року. Але на Драгобрат лише втретє. Випадків з блуканням ніколи не було. Того дня ми перебирались із однієї траси на іншу. Але помилилися з маршрутом і спустилися не у той бік, — розповідає Євген. — Зв’язок обірвався відразу після спуску з хребта, і більше вийти на нього нам не вдалося через відсутність мережі. Вже під вечір вище по схилу ми побачили занедбані будиночки чабанів. Лише в одній кімнаті на вікнах були скло та двері. Там ми і сховалися. У такий мороз -27 градусів – щастям було побачити всередині дрова, буржуйку і лежаки, на полиці в пакетику лежала четвертинка хліба. В рюкзачку я знайшов запальничку із ліхтариком, горішки, родзинки та півпляшки солодкої води. У неї згодом ми набирали сніг і топили воду. Розібрав віник на прутики, витягнув із гаманця купюри, і таким чином вдалось розпалити мокрі дрова. Ми спали по черзі: один стежив за багаттям, інший грівся у матраці. Допомагало позитивне мислення. Люда, що рідко властиво дівчатам, взагалі не панікувала і не втрачала оптимістичного настрою. Навіть будучи в дуже екстремальних умовах, намагалися милуватися природою, розповідати один одному веселі історії.
За словами Євгена, наступного дня вони із подругою вирішили самостійно шукати дорогу до готелю. Вийшли на розвилку, але обидва маршрути впирались до води. Тому молоді люди змушені були повернутись назад до будиночка.
– Ведмедя особисто не зустрічали, але бачили його сліди та інших тварин, роздертих птахів та сліди хижого полювання. А вже вранці на стіні натрапили на напис про те, що ми на полонині Урда. І якщо загубились, дзвонити 101, біля будиночка є мережа. Звісно, це нам дало надію. Та коли піднялись вгору на 100 метрів, до рятувальників так і не добились. Після того ще були спроби, але вже телефон розрядився. Ми вирішили залишатися в будинку і чекати допомогу там, постійно підтримуючи вогонь. І лише наступного дня нас нарешті знайшли. Це були рятувальник Женя та фельдшер на ім’я В’ячеслав. Останні 50 метрів до машини я вже не міг дійти, бо не мав сил.
Вінничанин після пережитого радить читачам завжди повідомляти рідним про те, куди їдете, в якому готелі житимете, якими трасами будете кататися, і домовтеся телефонувати щовечора. Перед тим як переходити з траси на трасу, уважно вивчіть карту і вивчіть напам’ять всі маршрути. Обов’язково майте при собі те, чим можна розпалити багаття. Беріть у гори телефони, батарея в яких довго тримає заряд.
Майте при собі продукти і воду. Звертайте увагу на найменші знаки, таблички і навіть зруйновані огорожі. Краще за все — не сходити з траси, щоб не завдавати клопоту собі, а також рідним і незнайомим людям.
Вікторія Снігур
