Чи “розбирають” на органи загиблих військових?
Чи розбирають поранених військових на органи і дають хабарі трансплантологам за донорські органи?
Відповіді на ці та інші запитання – в ексклюзивному інтерв’ю “33-му” із заступником директора Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. Пирогова Ярославом Мостовичем.
Вінницька «Пироговка» увійшла в десятку кращих медзакладів за кількістю проведених трансплантацій в Україні. У 2023 році на базі лікарні було здійснено 12 пересадок нирок, 3 печінки та вперше пересаджено серце. За кожною пересадкою – врятоване життя.
Але у суспільстві досі поширюються міфи, за сприяння рашистської пропаганди, про вітчизняну трансплантологію, особливо під час війни. Ми зібрали найбільш поширенні питання про пересадку органів в Україні і попросили заступника медичного директора ВОКЛ ім. Пирогова Ярослава Мостовича дати на них відповіді.
– Чи правда, що загиблих військових «розбирають» на органи як безкоштовний матеріал для трансплантацій?
– Законом забороняється вилучення органів у померлих осіб, які загинули в результаті бойових дій. Заборона стосується і поранених на війні осіб – чи то цивільних, чи військових. Тут все чітко і прозоро, якісь порушення неможливі.
– Це правда, що потенційні донори можуь продавати свої органи?
– Закон забороняє купівлю-продаж органів. Незаконна торгівля анатомічними матеріалами людини карається позбавленням волі на строк до п’яти років.
Такі ж побоювання свого часу були і в Індії. Але, тим не менш, трансплантологія там розвинена на найвищому рівні.
– Для релігійної людини згода на посмертну трансплантацію неможлива, бо це гріх?
– Всі світові релігії підтримують посмертну трансплантацію, якщо людина дала добровільну згоду на це за життя або родичі після смерті донора. Наприклад, у католицькій Іспанії, країні із найбільшою кількістю донорів на мільйон населення, на церквах висять таблички: «Богові потрібна лише душа, органи лишіть людям».
Більше того, зараз у світі активно пропагують донорство крові. Такий жест не вимагає значних зусиль та не шкодить здоров’ю. Таким чином формується позитивне уявлення людей про донорство загалом.
– У людей існує страх: якщо за життя підписати згоду на посмертне донорство, то лікарі не будуть лікувати, а дозволять померти. Така ситуація можлива?
– Ваш лікуючий лікар не матиме стосунку до процесу діагностики смерті мозку і, відповідно, операції з трансплантації. Тому ваша згода на донорство жодним чином не позначатиметься на процесі лікування. Лікарі докладають масимальних зусиль, щоб врятувати будь-якого пацієнта. Більше того, лікуючий лікар не може знати про наявність у пацієнта згоди на посмертну трансплантацію. Ця інформація закрита від будь-якої особи і «відкривається» лише після того, коли констатована смерть мозку.
– А можливо, що лікарі переплутають смерть з комою і почнуть «різати на органи», ще коли пацієнт живий?
– Це неможливо. Вилучення анатомічних матеріалів дозволяється у донора-трупа після підписання акту констатації смерті його головного мозку або фіксації у медичній документації померлої особи факту її біологічної смерті.
Це дуже складний кількагодинний процес, до якого долучений цілий консиліум лікарів. Заклади, де можна буде вилучати органи людини, мають бути забезпечені спеціальним обладнанням для стовідсоткової діагностики смерті мозку. Інакше жодної мови про донорство і бути не може.
– Вінниччина може стати «фермою» донорів для заможних іноземців?
– Це неможливо. Для операції орган донора повинен підійти за багатьма критеріями: по групі крові, за розміром, є багато інших показників. Наприклад, серце поза межами людського організму «живе» лише 4 години. За цей час його у боксі із льодом треба встигнути транспортувати до лікарні, де очікує реципієнт. Вірогідність того, що при такому «сліпому» методі орган донора підійде реципієнту, близька до нуля.
– Трансплант-координатори можуть отримати хабар від реципієнта?
– Згідно із законом, трансплант-координатор не може входити до складу консиліуму лікарів, який здійснює констатацію смерті мозку людини, брати участь у вилученні анатомічного матеріалу та проведенні трансплантації, а також представляти інтереси реципієнта, пов’язані із застосуванням трансплантації.
Мета трансплант-координаторів та всієї команди трансплантологів єдина – врятувати кожну людину, але коли вичерпані всі можливості порятунку, то цей порятунок може перейти до іншої людини. Завжди потрібно пам’ятати, що ми всі однакові і всі можемо бути в ситуації, коли допомога потрібна нам чи нашим рідним.
Спілкувалась
Каріна МАЄВСЬКА
