Вона допомагає людям з різними проблемами: від токсичних стосунків до вирішення переживань щодо щодо ковіду та війни.

В її робочому кабінеті, відчується приємний спокій. І це не просто так, його інтер”єр з такою метою і розроблявся. Теплі тони, зручний диван. У цій атмосфері ми і провели інтерв’ю:

Як ви оціните психічний стан вінничан в дні повномасштабної війни?

Невротичних та тривожних станів стало більше, зросла кількість панічних атак. Раніше до психологів ходили в більшості жінки. За останніх два роки побільшало клієнтів саме чоловічої статі. Зараз це відношення 60 на 40, жінок до чоловіків. Тобто, війна в країні діє на усіх: як на малих дітей, так і на дорослих.
В мене був клієнт, який досить важко пережив трагедію, що відбулася на Херсонщині, коли зруйнували ГЕС, хоча це трапилось не в нашій області. Боюсь, що трагедія в Харкові, де після рашистського ракетного удару згоріла ціла вулиця і загинули маленькі діти також стала стресовою для багатьох вінничан.

Чи приходять до вас люди, пригнічені корупцією в Україні?

Звісно, приходять. Людям потрібно виговоритися, з кимось це обговорити. Іноді покричати, іноді просто поплакати. Звичайно, психолог не може владнати ні ситуацію з війною, ні з іншими політичними моментами, але ми знаходимо рішення проблеми для конкретної людини. Може, на даний момент потрібно обмежити потік інформації чи відволіктися на щось. Або, може, треба долучитися до чогось, щоб бути корисними під час війни. Наприклад, волонтерство.

Чи є конкретні терміни для лікування?

От мені іноді дзвонять і питають: «Ви психолог? Ви допомогли моїй подрузі і от в мене така і така ситуація. Скільки мені потрібно сеансів?» А я не знаю, чесно вам зізнаюся. Це дуже індивідуально. Є випадки, коли людині вистачило одного разу, ніби лампочка в мультфільмі загорілася. Але таке буває не завжди. Іноді терапія може проходити кілька місяців. Буває ще таке, що людина пройшла терапію і все, в неї все класно і чудово, а потім вона повертається через півроку. Але там терапія триває менше, бо в людини вже є досвід протистояння цій проблемі.

Як психологи аналізують стан клієнтів?

Звичайно, це поведінка, погляд, міміка. Коли людина в тривожному стані, то це виказують рухи, мова. Були випадки, коли подруга заштовхує в кабінет подругу і каже: тобі треба. Але воно так не завжди працює. До психолога треба ходити лише тоді, коли ви самі цього хочете. Іноді люди по три рази переносять запис і самі розумієте, що результативність такої роботи буде не найвищою.

Яка у вас освіта?

Загалом, моя перша освіта педагогічна. Після коледжу вступили в столичний університет ім. Драгоманова, де в нас був дійсно психологічний напрямок. 2009 року я познайомилася з психологією і отак вона увійшла в моє життя. Але паралельно я ще працювала в дитсадочку. І за цей досвід я дуже вдячна долі, тому що на практиці змогла мати справу з дитячою психологією.

То ви отримали диплом і почали практикувати?

Психологу не достатньо лише диплома. Потрібно усесь час вдосконалюватись. Змінюються час та проблеми в суспільстві. Наприклад, коли прийшов ковід, то не всі були готові постійно сидіти вдома. І тут виріс ряд психологічних питань. Збільшилася кількість розлучень, тому що молоді сім’ї не мали досвіду постійного перебування в одному приміщенні.

Моя докторська робота була написана ще чотири роки тому. Вже тоді я торкнулась психолочічних наслідків війни. Якщо країна переживає таку трагедію, психолог в першу чергу має зростати у цьому напрямку. Я не працювала з військовими на загал, і в реабілітаційних центрах була лише на волонтерських засадах, але в мене є досвід роботи з військовими. Це відбувалося через знайомих: вони просилися і ми працювали.

Ви написали книжку про психологічні впливи на людину. Це білетристика, чи посібник?

Спочатку книга “Тікай, або терпи” задумувалася не зовсім такою, як вийшла з друку. Якось я сказала клієнтці, що з її історій можна книгу писати. А вона мені відповіла: «Я не зможу написати, але ви можете». І я задумалася, вирішила спробувати. А потім якось надихнулася, що це має бути книга з багатьма історіями. І не просто історіями. В моїй книзі я розбираю психологічні маніпуляції по поличках. Тепер це буде методичка для психологів, яка також піде на психологічний факультет. До речі, 21-го лютого буде презентація в бібліотеці ім. Отамановського.

Як зрозуміти, що пора до психолога?

Знаєте, тут в кожного – індивідуально. Якщо тобі кажуть, що пора до психолога, а ти цього не відчуваєш, то може і не пора. Але можу точно сказати, що в стані відчаю та безпорадності краще піти до психолога, а не вкорочувати чи фізично калічити своє життя.

Олег Остапець