Правда, не в Москві, а в Пітері. Але символізму від цього не менше.
Перший «Соловецький камінь» встановили в Москві в 1990 році.
Він став найвідомішим памʼятником жертвам політичних репресій та державного терору в СССР. Брилу привезли, як легко здогадатися, з Соловків і встановили на Лубянці, навпроти будівлі НКВД/КГБ/ФСБ, де пачками катували людей.
Ініціатива належала товариству «Меморіал», яке нині розгромлене.
Далі аналогічні памʼятники стали зʼявлятися в інших містах. Зокрема в Пітері та Новосибірську.
Так от.
Батюшка – людина щира, проанонсував свій намір у фейсбуці. Ясно, як тільки він після цього вийшов на вулицю, його одразу спакували. У відділку поліції йому стало погано і він зараз в лікарні з інсультом.
Паніхіда таки відбулася – її провів інший священник.
Але в усій цій історії мені сподобався коментар якогось місцевого депутата, який цими батюшками опікується зараз.
Дослівно.
«Вдумайтесь: в стране, где православие исповедует большинство, где все время говорят о православных ценностях, вере и традициях, православный священник хочет провести панихиду. И за это его задерживают и отдают под суд».
Нема чьо додати, краще не скажеш.
Вангую: і в Москві, і в Пітері, і в Новосибірську ці памʼятники скоро приберуть. Ну, а шо? Щоб нєпавадна біла.
Руській мір, він такий – бєссмісленній і бєспащадний.
Соня Кошкіна
