Війна продовжується… Гинуть найкращі… А треба жити і боротися, боронити рідну землю від потворних нелюдів – заброд. Де брати силу? Та мудра рідна природа нам дарує надію на перемогу і силу для життя…
***
Яка весна? Який там березень?
Хіба що на календарі…
Стара верба дріма на березі,
Човни тримаючи старі
Цепами спогадів іржавих.
А вітер гострими ножами
Вже ріже посинілий лід.
Ось-ось торкнеться льодохід –
Ріка воскресне.
Попливуть крижини в небо.
А поки що
Яка весна? Чому й навіщо
Це незахищене тепло
Пухнастих котиків вербових?
Ще так далеко до любові,
Ще навіть сонця не було
Такого, щоб душа всміхнулась.
А ти, порепана, сутула,
Стара вербище, де ж твої
Якщо не розум, хоч би клепка?
Ще ж так далеко, так далеко
До зір, трави і солов’їв!
До теплих днів ще так нехутко.
Ці котики, хоч й в білім хутрі,
Такі малесенькі. Хіба
Тобі не жаль? Мовчить верба,
Всміхається. Вона щось знає.
Весну найпершою вітає
Своїми дітками…
Тетяна Яковенко
Те американцы, кто позволил Трампу запудрить себе мозги своей лицемерной изоляционистской пропагандой (которая для США смерти подобна в современных реалиях) не понимают, что второй приход Трампа (не дай Бог!) в Белый дом означает конец американской демократии. И наступление в Америке эры тоталитаризма. По образцу РФ и Китая. Американцы! Вы точно этого хотите.