Я написала за своє життя сотні нарисів про унікальні факти життя та творчості Шевченка. Але з голови досі не йдуть ті ідіотські події з викрадення бюста Шевченка з центру міста Вінниці. Його імпровізовано поставив Майдан. Щоб після Перемоги біля драмтеатру поставити гідний пам’ятник Кобзареві!

Але чомусь у Вінниці комусь таким ненависним став той Пророк українців, що його не лише викрадали, а ще й площу, де він стояв, огородили і завели туди вовкода­вів — страшних собак! Я не могла повірити власним очам. Тому піднялась на другий поверх телерадіокомпанії. І те, що я побачила, досі перевертає все нутро! За огорожею по периметру, як у найсуворішій зоні, ходили величезні собаки. І гарчали. Щоб люди не змели… І там поспіхом, в піку майданівціям (?!), будували якийсь покруч…

Люди, мені здавалось, що це страшний сон і я в якомусь зауральському гулагстані! Але це була європейська Вінниця!

А де тепер Шевченко? У третьому засланні у Мурах. Це сказала не я, а популярний письменник, нині покійний Микола Рябий! На невеличкій музейній площі втулена паркова скульптура!!! Забракована у Львові! Маленька скульптурка (порівняйте хоча б з пам’ятником Коцюбинському), біля якої щорічно збирається весь владно-політичний бомонд!

І що б я красномовно та правдиво не описувала, як це виглядає, давайте так — у Вінниці має бути величний і гарний пам’ятник Шевченку! Як Пророку нації, а не хлопчикові-початківцю — художникові! Нехай після Перемоги! Але МАЄ!

А до цього не вірю у щирість українських поривів тих, хто там фоткається для звіту.

Бо якби від мене це залежало — у цьому далеко не бідному обласному центрі ще 30 років тому був би величний пам’ятник Кобзареві! Подивіться, ця парково-декоративна скульптура несе той Дух, що має бути закладений в пам’ятниках національних Пророків?!

Кому там прочитати лекцію про паркові та монументальні пам’ятники?!

Тетяна Редько