Отже…
Я дуже люблю фізику й математику, але найвеличніша наука нашої сучасності — це, все ж таки, історія. Бо історія розвивається по спіралі й всі події, які відбуваються зараз — це повторення, але вже в іншій якості. І ці повторення даються людству саме для того, щоб людство мало розум й не робило минулих помилок.

Це ж вже було, чи не так?
Коли напередодні Другої світової війни, Ватикан закликав до поступок нацистській Німеччині.
Другого березня 1939 року кардинал Еудженіо Марія Джузеппе Джованні Пачеллі став новим Папою Римським під іменем Пій XII.
А вже в квітні (як швидко!) новий понтифік запропонував мирні переговори з фашистами, сподіваючись виступити посередником між великими європейськими державами, що були на межі війни. Але спершу він зв’язався з лідером італійських фашистів Беніто Муссоліні (як неочікувано) І тільки після його схвалення, Ватикан направив пропозиції про переговори до Парижу, Берліну, Лондону і Варшави.

Ще з 1938 року Франція та Британія йшли на поступки Гітлеру. Спочатку погодились на окупацію Австрії, а потім фактично змусили Чехословаччину віддати Гітлеру Судетську область, щоб не допустити великої війни у Європі.
Стратегія Ватикану у нових мирних переговорах була однозначною — «білий прапор», тобто задовольнити чергову територіальну забаганку нацистів. І тепер Папа тиснув на Польщу, щоб та підтримала окупацію міста Данцига.

Два роки Ватикан закликав світ до порозуміння з нацистами.

А в березні 1940 року фон Ріббентроп та його свита прибули до папської резиденції. І нікого тоді не здивувало, що фашистський міністр прибув з нацистським прапором, відмовився преклонити коліно, як це було прийнято при підході до Папи Римського, натомість скинув руку в нацистському привітанні.
Тобто, ще тоді Папу Римського вже вітали нацистським привітанням й Ватикан це проковтнув, без будь якого обурення.

Здавалося, потрібно запамʼятати на все життя, до чого призвела політика загравання з вбивцями й нацистське привітання у Ватикані! Але мабуть в поважному віці пап щось відбувається з памʼяттю. А може справа в іншому?

В тридцяти срібниках, які сьогодні мають дуже помпезну назву: «Instituto per le Opere di Religione» Але за цією назвою ховається банк Ватикану, в якому корпорації, які створені з релігійною метою, можуть інвестувати кошти анонімно, конфіденційно та без сплати податків. Дані про діяльність та фінансове становище банку не розголошуються. Фінансової поліції чи фінансової розвідки Італії, ЄС чи США банк не підпорядковується.

Банк підпорядковується безпосередньо Зборам кардиналів та Папі Римському.

Загальновідомо, що ще з часів Обами на рахунках банку Ватикану зависли кошти путіна. Вони були заблоковані на вимогу США й так там і залишилися. Добре, якби йшлося про мільярд доларів, але зависла там чверть трильйона, а це вже досить відчутна сума навіть для старого Кабаєва.

Гроші туди перекинули за порадою особистого друга путіна, тоді ще прем’єр-міністра Італії – Сільвіо Берлусконі. Загалом, на «ничку путіна» американці вийшли випадково під приводом розслідування корупції в УЄФА. Саме тоді й з’явилися законні підстави заблокувати ці кошти. Саме тоді, по-гарячих слідах, путін терміново приїхав у Ватикан і намагався вплинути на Папу, щоб той допоміг розблокувати рахункі.

І тоді все стає на свої місця.
І заклики Папи Римського до молоді росії нести російську спадщину у світ.

І заклики Папи Римського до білого прапору перед вбивцями й терористами.

І промова Папи Римського про «безневинно вбиту» Дарʼю Дугіну.
І повне мовчання Папи Римського про тисячі безневинно вбитих із Бучі, Маріуполя, Бородянки, Ірпеня, Харкова, Мелітополя, Миколаєва, Києва, Одеси, Каховки, Запоріжжя.

Тобто, навіщо Папі Римському про них згадувати? Адже їх родичі й поплічники не зберігають в твоєму банку трильйон доларів.

Але всі ці понтифіки, патріархи, президенти, диктатори — люди. Просто люди, яких теж вибирають люди. І Той, хто створив цей Всесвіт, не має до них жодного відношення.

Наталя Яремчук