Вінниця прощалася з найкращими синами
Сергій Партика боронив Батьківщину у лавах 46-ї окремої аеромобільної бригади – військового з’єднання Десантно-штурмових військ ЗСУ.
Останній свій бій прийняв 3 березня цього року поблизу села Георгіївка Донецької області. Йому було лише 38 років…
– З початком великої війни Сергій прагнув стати на захист України, як зробили його близькі друзі та знайомі. Своє бажання реалізував у грудні 2023 року, – розповідає мама полеглого Захисника Галина Антонівна. – Він старався мужньо виконувати всі поставлені завдання. Не боявся труднощів, навпаки, намагався стати кращим у військовій справі…
Михайло Нечипорук з перших днів повномасштабного російського вторгнення за власним покликом став на захист України. Був у складі мобільної групи, що прикриває небо, полюючи за ворожими дронами.
Серце воїна припинило битися 15 березня. Йому навічно залишилось 57 років…
Ще один Захисник «на щиті»…
Cтарший сержант Михайло Шастун воював у лавах 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Став у військовий стрій на початку минулого року та разом із побратимами мужньо боронив Україну на донецькому напрямку.
Останнім для воїна став бій 12 березня поблизу села Григорівка Бахмутського району. Захиснику навічно залишилося 50…
– Одразу, як отримав повістку, Михайло мобілізувався до війська, – розповідають рідні полеглого Героя. – Він був людиною честі, справжнім патріотом та відданим сином Батьківщини. У пам’яті всіх, хто його знав, він назавжди залишиться світлим промінчиком, який зігрівав безмежною добротою…
Вічна пам’ять і шана оборонцям, які загинули, захищаючи Україну від російських окупантів!
На Донеччині загинув Олександр ОЛІХ з Калинівки
Олександр мешкав у м. Калинівці. У 2015 став на захист України від російських окупантів, пройшовши військове загартування на Сході України. Після демобілізації повернувся до мирного життя, працював у Калинівському лісництві. З перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію України Олександр пішов добровольцем на війну й до останнього подиху залишався вірним військовій присязі.
За проявлену мужність й успішне виконання завдань під час бою у грудні 2023 року нагороджений відзнакою головнокомандувача ЗСУ – нагрудним знаком «Золотий хрест». Також є подання про нагородження Героя орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У загиблого залишились невтішними мама, дві донечки та сестра.
Трагічна звістка для Студенянської громади
12 березня в районі н.п. Токмачка Пологівського району Запорізької області агресор забрав життя Сергія Гуркала, жителя с.Гонорівка Студенянської громади.
Сержант Сергій Гуркало служив навідником оператора взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення.
Шукали серед живих…
Житель села Северинівка Богдан Страхарчук, який з 23 липня 2023 року вважався зниклим безвісти, був ідентифікований та вважається загиблим. Герой загинув під час виконання бойового завдання поблизу Кліщіївки Донецької області.
На превеликий жаль, без сина залишилась мати, без коханого чоловіка – молода дружина, без батька – двоє діток. Спомин про покійного Богдана стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
Хмільник прощається з Героєм
У житті найцінніше – Життя… Тому дуже болить, коли наші захисники кладуть на вівтар свободи найдорожче – СВОЄ ЖИТТЯ!
Юрій Гончар із села Чудинівці вважався зниклим безвісти біля Тошківки Луганської області від 18 червня 2022 року. І тільки тепер вдалося розшукати та гідно попрощатися з Героєм.
І плач, і сльози, і журба
Жалоба у Ямпільській громаді
На війні загинув Андрій Рибак з Клембівки.
Сержант ЗСУ, командир автомобільного відділення.
11 березня у Костянтинівці Донецької області прийняв свій останній бій.
Земляки у глибокій скорботі перед відважністю, стійкістю та патріотизмом захисника.
Всім серцем сумуємо! Вічна пам'ять!
Знову страшна втрата в Уланівській громаді
15 березня, до свого рідного дому назавжди повернувся Сергій Кочур. Сповнений сил і мрій, ще стільки попереду нереалізованих справ, ще жити і жити б… Але клятий ворог обірвав політ… Не пробачимо…
Зболена Літинщина
З квітами в руках та болем у серці жителі Літинської громади прощалася з своїм Захисником Володимиром Бондарем, який віддав життя за свою Батьківщину, родину та кожного з нас.
Володимир Бондар із с. Яблунівка Літинського району. З часом родина переїхала до Літина. Здобув вищу освіту в Одеській національній академії зв’язку. Тривалий час працював у Укртелекомі. Разом із дружиною Інною виховував донечку. Та клята війна зруйнувала ще одну молоду та щасливу українську родину.
Захищаючи Україну, її суверенітет та територіальну цілісність від російського агресора, поблизу н.п. Червонопопівка Луганської області загинув старший солдат ЗСУ Володимир Бондар. Служив старшим навідником гранатометного відділення взводу вогневої підтримки.
За час проходження служби у військовій частині зарекомендував себе лише з позитивного боку, сумлінно вивчав військову справу, зразково виконував службові обов’язки.
Володимир був патріотом і захисником свого народу, мужнім та чесним воїном…
«На щиті» линуть Герої в небо
16 березня загинув Олександр Мазур, житель с. Яланець. Олександр загинув під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Часів Яр Донецької області. Бершадська громада у жалобі…
Навіки 25…
15 березня внаслідок підриву на міні поблизу н. п. Терни Краматорського району Донецької області загинув військовослужбовець Національної гвардії України Ілля Чекменьов.
Захисник родом з м. Нікополь. Разом з родиною знайшли прихисток у Тростянецькій громаді.
Старший сержант Ілля Чекменьов служив інструктором (з бойової підготовки) відділення інструкторів 1 батальйону оперативного призначення військової частини 3027.
Лише 25…
І Станіславу Назаренку навіки 25…
Назар із с. Війтівці був старшим у сім‘ї, де виховували троє дітей.
Відчуваючи відповідальність за двох молодших сестричок, з дитинства був серйозним та відповідальним, шанував сімейні цінності. Гарно навчався в школі. По закінченні навчання обрав без роздумів мирну професію «агронома».
Закінчив Іллінецький аграрний фаховий коледж за спеціальністю агрономія.
Працював у Польщі, але коли росія розпочала широкомасштабне вторгнення, прийняв рішення повернутися в Україну. Разом із другом добровольцями пішли на війну захищати рідний дім — без повісток і примусу, першими в критичний момент стали на захист країни. Поставили на паузу особисте життя, роботу і зі зброєю в руках пішли воювати за свободу і незалежність України.
У складі 128 окремої бригади Сил територіальної оборони «Дніпро» брали участь у боях на Запоріжжі, Донеччині.
Стас був мужнім і сміливим воїном, не боявся дивитись ворогу у вічі, бо боронив свою землю. Він захищав Україну до останнього подиху, не покидаючи без підтримки своїх побратимів, рятуючи як людей, так і тваринок – бо мав дуже чуйне та добре серце.
8 березня під н.п. Старомайорське Донецької області отримав важкі поранення,
У важкому стані був доставлений у госпіталь м. Дніпро. Не здавався, боровся за своє життя. На жаль, смерть виявилась сильнішою…
