Володимир Грицик про свій вибір 24-го лютого, рекрутинг від 120-ки та Вінниці й ухилянтів із спортзалів та ресторанів

До Великої війни вся Вінниччина знала Володимира Грицика як телеведучого найрейтинговіших політичних програм, журналіста-інтерв’юера, популяризатора українського кіно в області.

Але 24-те лютого 2022-го змі­нило все в його житті… Тому нині Грицик — доброволець 120-ї Вінницької бригади ТрО, пройшов Бахмут і виконує обов’язки інструктора в муніципальних рекрутингових центрах Вінниці.

— Я свідомо пішов добровольцем у 120-у бригаду в перші дні повномасштабного вторгнення… Це був мій вибір як чоловіка і громадянина. Служба не буває легкою, але ми із побратимами пройшли всі випробування цих двох із хвостиком років, відчули на собі пекло Бахмута, виконали всі накази і залишились живими. Все це завдячуючи гарному колективу земляків, які «на нулі» розу­міли один одного із півнатяку чи погляду. Ми б’ємось за Україну і наша країна жива… Це головне!

– Ти сьогодні працюєш інструктором у 3-х муніципальних рекрутаційних центрах Він­ниці. Хто приходить на анкетування і відверту розмову… Як вдається переконувати людей доєднатись до бригади і Сил оборони загалом?

– Приходять абсолютно різні люди. Це вінничани, переселенці, мешканці області, які без повісток і пресингу хочуть отримати консультацію про вакансії в ЗСУ і необхідний перелік документів для початку служби. Переважно це мотивовані люди, які знають і шукають своє місце в лавах ТрО і ЗСУ. Йдуть жінки, дівчата, які бачать себе в пікселі та, відповідно, готові працювати в рядах армії на платформі своєї ци­вільної професії чи здобути нову — наприклад, оператора БПлА.

– Після Бахмута як тобі почувалось у від­носно мирній Він­ниці, де багато хто забув про війну?

– Я вважаю, що це недолік, перш за все, агітаційної роботи, навіть виховання окремих громадян… Бо якщо ви думаєте, що пересидите війну і переживете прихід руського міра, то це навряд чи вийде! Бо якщо ти не йдеш на війну — війна прийде до тебе… Звісно, війна це стрес, страх і шок… Це ненормальний стан для людини. Захищай свою країну і свою родину — тоді будеш 100% патріотом, а не ждуном.

– Чому в ЗСУ більше вінницьких журналістів, ніж вінницьких депутатів? Бо я знаю про депутатів Олега Легезу, Сергія Якубовського і Славика Зарембу в лавах ЗСУ...

– Це їхній вибір… Звісно, багато хто із них волонтерить, допомагає, донатить на ЗСУ… До речі, я служу в одному під­розділі із депутатом обласної ради Сергієм Якубовським… Чесно, я б запитав усіх депутатів, чому вони досі не з нами? Ми чекаємо їх у рідній 120-й вінницькій бригаді ТрО…

– Водночас у рекрутаційні центри Вінниці все більше приходить жінок. Які їхні мотиви?

– Жінки претендують як на бойові, так і адміністративні посади… А нам потрібно в бригаду 6 психологів, медики, кухарі… плюс не останню роль грає фінансова частина мобілізації чи контракту — зарплата у 21, 51 чи 121 тисячу гривень багатьох мотивує йти в армію.

– Що для вас особисто буде успіхом проєкту 3-х муніципальних рекрутаційних цент­рів у Вінниці?

– По-перше, ми намагаємось зламати той старий стереотип, що запис в армію це лише повістка, ТЦК, бусики і заламування рук. Суто ментально людина має ще тут перестати боятись, а зробити вільно і обдумано своє приєднання до захисту України.

Ми добровольці і шукаємо добровольців… Тому ведемо із людьми максимально відкриту профорієнтаційну бесіду, анкетуємо, пояснюємо про обов’язкове навчання перед службою, виявляємо інтереси кандидатів та разом знаходимо найкращий варіант для проходження служби в ЗСУ.

Розмовляв
Роман КОВАЛЬСЬКИЙ